Олексій Суровцев народився 27 квітня 1982 року в Дніпрі й уже більше двох десятиліть залишається людиною, яка вміє поєднувати яскраве сценічне життя з тихою, але неймовірно важливою роботою на благо тих, хто не може захиститися сам. Його шлях — це історія про спортсмена, який став чемпіоном танців, актора популярних серіалів і водночас рятівника, що під обстрілами вивозив сотні тварин з окупованого Ірпеня. Сьогодні, у 2026 році, він будує один із найамбітніших проєктів для котів в Україні — кОтОпарк, де тварини не просто знайдуть притулок, а й допомагатимуть людям зцілюватися.
Його ім’я асоціюється з роллю оперативника Тараса Римаря в серіалі «Слід» та продовженнях проєкту, з участю в «Танцях з зірками» та з щоденною роботою в притулку «Бородата котомамуля». За роки повномасштабної війни Суровцев врятував понад дві тисячі тварин з різних регіонів країни. Ця цифра — не просто статистика. За кожним врятованим котом чи собакою стоїть історія ризику, ночей без сну та рішучості, яку не кожен зміг би виявити.
Дитинство в Дніпрі та спортивна юність
Дніпро 1980–1990-х років сформував характер майбутнього актора та волонтера. Олексій виріс у творчій родині робітників: батько Анатолій Григорович працював на заводі імені Карла Лібкнехта й писав вірші, мама Олена Володимирівна також працювала на заводі та малювала. У домі завжди панувала атмосфера творчості, попри буденну працю.
У 1997 році закінчив школу, у 2001-му — Дніпропетровський монтажний технікум з червоним дипломом. Потім обрав спортивний шлях: з 2001 по 2005 рік навчався в Придніпровській державній академії фізичної культури та спорту. У 2003 році виконав норматив майстра спорту з плавання, а в 2004–2005 роках входив до резерву збірної України. Професійний спорт вимагав дисципліни, витримки та вміння працювати над собою — якості, які пізніше стали в пригоді і на сцені, і в евакуаціях під час війни.
У 2005 році Суровцев залишив великий спорт і звернувся до танців. Цей перехід став початком нової глави, де фізична підготовка поєдналася з артистизмом і харизмою.
Танцювальна кар’єра: чемпіонства, гастролі та шоу
З 2008 року разом із майбутньою дружиною Ксенією Олексій створив еротичне танцювальне шоу «Страйк еротик шоу». Колектив гастролював понад 20 країнами — від Казахстану та Вірменії до Ізраїлю та Китаю. Суровцев став засновником і солістом, а також пізніше — головним суддею чемпіонатів України з еротичного танцю після кількох перемог у сольних номінаціях.
Паралельно він пробував себе як ді-джей у проєкті «Strike erotic DJShow». Гастролі в Китаї тривали кілька років. Цей період навчив його працювати з великою аудиторією, відчувати енергію натовпу та створювати емоційний зв’язок навіть без слів. Танцювальна кар’єра стала містком до театру та кіно.
Акторський шлях: від антрепризи до головних ролей
У 2016 році разом із Євгеном Олійником та Ксенією Суровцевою Олексій створив антрепризну виставу «Спокуса». Колектив гастролював Україною та країнами пострадянського простору. Це був важливий досвід живої роботи з глядачем.
Прорив прийшов у 2020 році — запрошення на головну роль оперативника Тараса Римаря в детективному серіалі «Слід» телеканалу СТБ. Роль стала візитівкою актора. Пізніше з’явився проєкт «К.О.Д.», де він знову зіграв улюбленого персонажа. Загалом за 2020–2022 роки Суровцев знявся в понад 20 епізодичних та головних ролях у серіалах та фільмах. Серед робіт — «Дев’ять життів», «Топтун», «Porn I love it» та інші.
У 2021 році він взяв участь у восьмому сезоні шоу «Танці з зірками». Сценічний досвід і спортивна база допомогли впевнено триматися перед мільйонною аудиторією. Акторська кар’єра Олексія — це приклад того, як людина може перебудовуватися, не втрачаючи себе.
Особисте життя: кохання, що витримало все
Олексій Суровцев двічі одружений з Ксенією Суровцевою — чемпіонкою України з еротичного танцю та психологинею. Перше весілля відбулося понад десять років тому. Пара розлучилася, пройшла через складні періоди, але у вересні 2023 року знову одружилася. Друге весілля стало символом того, що справжнє почуття може повернутися сильнішим після випробувань.
Ксенія активно долучається до роботи притулку, керує «пухнастим королівством» і підтримує чоловіка в усіх проєктах. У 2026 році пара живе в будинку в Ірпені, ділиться в соціальних мережах не лише робочими моментами, а й теплими сімейними кадрами. Їхня історія нагадує: навіть після розставання можна знайти шлях одне до одного, якщо є повага та спільні цінності.
Воєнний подвиг: Ірпінь, евакуації та порятунок тварин
Коли в лютому 2022 року почалася повномасштабна війна, Суровцев не вагався. Разом з волонтерами він допомагав евакуйовувати людей з Ірпеня та рятував домашніх тварин, яких господарі змушені були залишити в зачинених квартирах. За перший місяць боїв на Київщині він вивіз понад 300 тварин. Загалом з 2022 року Олексій та його команда врятували понад дві тисячі тварин з різних регіонів, включаючи Херсонщину після підриву Каховської ГЕС.
Ризик був величезним: обстріли, заміновані території, холод, голод і хвороби у тварин. Багато хто з врятованих котів і собак потребував термінової ветеринарної допомоги. Цей період став переломним — актор з екрану перетворився на реального героя для тих, хто не міг покликати на допомогу.
Одне з найважливіших речень його історії звучить так: порятунок тварин під час війни — це не просто гуманітарна місія, а спосіб зберегти людяність, коли все навколо руйнується.
Притулок «Бородата котомамуля» та кОтОпарк
У липні 2022 року в Ірпені відкрився котячий притулок «Бородата котомамуля». Спочатку він розраховувався на 40 тварин, але швидко виріс. Пізніше з’явився притулок для собак «Собачулі і котомамулі» та ветеринарна клініка. У 2023 році притулок та клініку офіційно відкрили — на подію приїхали друзі та колеги.
Найбільший проєкт — кОтОпарк. Це не просто притулок на 200–300 котів, а реабілітаційний центр для людей з використанням фелінотерапії. Тут планують проводити «котойогу» — заняття йогою в присутності котів, які допомагають зцілювати психіку після травм війни. Землю під проєкт Олексій придбав за власні кошти. Станом на квітень 2026 року минув рівно рік з моменту оголошення про початок будівництва. Проєкт потрапив до списку найкращих світових ініціатив, де тварини відіграють ключову роль у житті людини, та претендував на гранти від міжнародних фондів.
Підтримка приходить від продажу мерчу та ігрових комплексів «Бородата котомамуля» — частина коштів спрямовується на лікування та утримання тварин. Але будівництво великого комплексу потребує постійної допомоги.
Уроки доброти, які змінюють серця
Олексій регулярно проводить «Уроки доброти» в школах по всій Україні — від Житомирщини до інших регіонів. Він розповідає дітям про відповідальне ставлення до тварин, про те, чому не можна викидати кота чи собаку на вулицю, і про те, як співчуття до тварин формує характер людини загалом.
Учні часто збирають кошти на притулок — один із таких уроків приніс 10 тисяч гривень на будівництво кОтОпарку. Це не просто просвітницька робота. Це інвестиція в покоління, яке росте в умовах війни, але зберігає здатність до емпатії.
Друге ключове речення, яке варто запам’ятати: доброта — це навичка, яку можна і потрібно виховувати щодня, починаючи з найменших вчинків.
Сьогоднішній день Олексія Суровцева
У 2026 році Олексію виповнилося 44 роки. Він продовжує зніматися, активно веде Instagram-акаунт з понад 240 тисячами підписників, де щиро показує і радість від врятованих тварин, і труднощі будівництва, і моменти критики, з якими стикається волонтерська спільнота. Його позиція завжди чітка: якщо дії шкодять тваринам або знецінюють роботу сотень волонтерів — про це треба говорити відкрито.
кОтОпарк залишається головним проєктом найближчих років. Це місце, де коти отримають простір для природного життя, а люди — можливість зцілюватися через взаємодію з тваринами. Історія Олексія Суровцева доводить: навіть одна людина, яка не байдужа, здатна змінити тисячі життів — і людських, і котячих.
Його приклад надихає не здаватися, коли здається, що все проти. Бо там, де є серце, яке б’ється за інших, завжди знайдеться шлях уперед. Підтримати притулок і кОтОпарк можна через офіційні реквізити, які публікує Олексій у своїх мережах. Кожна гривня — це ще одне врятоване життя і ще один крок до світу, де доброта перемагає.