Політичні баталії навколо переформатування уряду після відставки кабінету Юлії Свириденко 14 липня 2026 року набирають обертів. За підсумками закритого засідання фракції «Слуга народу» 15 липня посаду міністра оборони готують для нинішнього голови МВС Ігоря Клименка. Він може стати вже п’ятим очільником оборонного відомства за час повномасштабного вторгнення.
Ризики для антикорупційної архітектури
За останні 12 місяців Міноборони переживає зміну вже третьої керівної команди. Будь-яка ротація топменеджменту вимагає місяців на аудит і входження в курс справ. Така пауза неприпустима у воюючій країні. Головне питання, яке турбує громадянське суспільство: чи не призведе чергова зміна до відкату в антикорупційних політиках відомства? Останнім часом була вибудована нова архітектура — конкурентні закупівлі від Агенції оборонних закупівель, збільшення грошового забезпечення та нові контракти. Злам цих процесів та повернення до ручного управління може стати фатальним. Проти цього вийшли тисячі людей із картонками на вулиці Києва, Львова, Одеси, Харкова, Дніпра та інших міст. Рішення президента розкритикувала й Громадська антикорупційна рада при Міністерстві оборони.
Чого чекати від Ігоря Клименка
Призначення Ігоря Клименка — це ставка на жорстку вертикаль, системний менеджмент та сильний воєнно-адміністративний бекграунд. Він працює в системі органів внутрішніх справ з 1998 року, пройшов шлях до генерала поліції 1-го рангу та є доктором психологічних наук. Повномасштабне вторгнення зустрів на посаді голови Нацполіції, а у 2023 році очолив МВС. Ключові досягнення Клименка включають формування «Гвардії наступу», пряму інтеграцію в мобілізаційні процеси, управління великими військовими формуваннями, масштабне гуманітарне розмінування та діджиталізацію сервісів МВС. Чіткої офіційної аргументації щодо причин звільнення не почули навіть народні обранці. З кулуарних розмов випливає, що головні проблеми криються у конфлікті робочих підходів між Михайлом Федоровим та головнокомандувачем ЗСУ Олександром Сирським, а також у потребі наростити темпи мобілізації. Відповідальність за зміну курсу Міноборони солідарно нестимуть президент та парламент. Чи виправдає себе орієнтація на поліцейську дисципліну замість цифрових інновацій — побачимо. Проте для збереження довіри суспільства та партнерів держава має відмовитися від хаотичної зміни очільників щопівроку без публічного обґрунтування. Проблема мобілізації — це не проблема нестачі людей, а проблема довіри. Довіру не можна призначити указом, її можна лише заслужити.