Ормузька протока — це вузька смужка води, яка щодня пропускає через себе п’яту частину всієї світової нафти. Тут, між іранським узбережжям і оманським півостровом Мусандам, зіштовхуються інтереси найбільших енергетичних держав планети. Один збій у русі танкерів — і ціни на пальне в Азії, Європі й Америці починають стрибати так, ніби хтось смикнув за ниточку глобальної економіки.
Ця протока — не просто географічний об’єкт. Це єдиний морський вихід із Перської затоки в Індійський океан. Без неї Саудівська Аравія, Кувейт, Ірак, ОАЕ та Катар втрачають головний шлях доставки своєї нафти й газу. І саме тому будь-яка напруга в регіоні миттєво відлунює на світових ринках.
У 2025–2026 роках протока знову опинилася в центрі уваги: військові дії, обмеження руху суден, стрибки цін. Але щоб зрозуміти, чому вона така вразлива й така важлива, варто розібратися з її географією, історією та реальною роллю в енергетиці.
Географія: вузький прохід між двома берегами
Ормузька протока з’єднує Перську затоку на заході з Оманською затокою на сході. Північний берег належить Ірану, південний — Оману (півострів Мусандам) і частково Об’єднаним Арабським Еміратам. Довжина протоки становить близько 167 кілометрів. Ширина коливається від 39 кілометрів у найвужчому місці до майже 100 кілометрів у ширших ділянках.
Саме в найвужчій частині проходять основні судноплавні шляхи. За схемою розділення руху, яку затвердила Міжнародна морська організація, існують два коридори шириною по два морські милі (приблизно 3,7 км) кожен — один для входу в затоку, другий для виходу. Між ними — буферна зона такої ж ширини. Ці коридори лежать переважно в територіальних водах Оману, хоча великі танкери іноді змушені заходити й у іранські води через мілководдя біля еміратського узбережжя.
Глибина протоки дозволяє проходити супертанкерам водотоннажністю понад 150 тисяч тонн. Середня глибина сягає кількох десятків метрів, а в окремих місцях перевищує 100 метрів. Острови Кешм, Ормуз, Ларак і кілька менших відіграють важливу роль: Іран контролює більшість із них і має там військові об’єкти.
Саме ця вузькість і робить протоку класичним «вузьким місцем» світової торгівлі: будь-яке обмеження руху тут миттєво відчувається на глобальному ринку енергоносіїв.
Історія назви та давнє значення
Назва «Ормуз» має кілька версій походження. Найпоширеніші пов’язують її з островом Ормуз або зі стародавнім портом на іранському узбережжі. Одні дослідники виводять слово від перського «хур-мог» — «місце фініків». Інші бачать зв’язок із середньоперською формою імені зороастрійського бога Ахура Мазди — Ормузд. Є й теорія грецького кореня «hormos» — «бухта» чи «якірне місце».
У середньовіччі тут процвітало Королівство Ормуз. Воно контролювало торгівлю між Індією, Китаєм, Аравією та Персією. У XVI столітті португальці захопили острів Ормуз і запровадили систему дозволів на прохід. У 1622 році перси за підтримки англійців витіснили португальців, і торгівля змістилася до Бендер-Аббаса.
У XX столітті протока набула сучасного стратегічного значення разом із розвитком нафтовидобутку в Перській затоці. Під час ірано-іракської війни 1980-х років обидві сторони атакували танкери — цей період називають «танкерною війною». У 1988 році відбулася операція США «Praying Mantis» після мінування американського корабля. Пізніше були й інші інциденти з перехопленням суден та погрозами закриття.
Роль у світовій торгівлі нафтою і газом
За даними Управління енергетичної інформації США, у першій половині 2025 року через Ормузьку протоку проходило в середньому 20,9 мільйона барелів нафти та нафтопродуктів на добу. Це близько 20 відсотків світового споживання нафтових рідин і приблизно чверть усієї морської торгівлі нафтою. Близько 80 відсотків цих обсягів прямує до Азії — насамперед до Китаю, Індії, Японії та Південної Кореї.
Не менш важливий і зріджений природний газ. Приблизно п’ята частина світової торгівлі СПГ також проходить через цю протоку, переважно з Катару. Катарські та еміратські поставки майже повністю залежать від цього маршруту.
| Показник | Орієнтовний обсяг | Частка у світі |
|---|---|---|
| Нафта і нафтопродукти (2025) | 20–21 млн барелів на добу | ~20 % світового споживання |
| Морська торгівля нафтою | — | ~25 % |
| СПГ (2024–2025) | — | ~20 % світової торгівлі |
| Основні напрямки | Азія (Китай, Індія, Японія, Корея) | близько 80 % |
Джерела даних: Управління енергетичної інформації США (EIA), Міжнародне енергетичне агентство (IEA).
Ці цифри пояснюють, чому навіть короткочасне обмеження руху викликає стрибки цін. Альтернативних шляхів для більшості обсягів просто немає в достатньому обсязі.
Альтернативні маршрути: скільки реально можна обійти
Повністю замінити Ормузьку протоку неможливо. Проте окремі країни мають трубопроводи, які частково обходять її.
Саудівська Аравія володіє трубопроводом «Схід–Захід» (Petroline) довжиною близько 1200 кілометрів. Він веде від східних родовищ до порту Янбу на Червоному морі. Потужність системи сягає до 7 мільйонів барелів на добу, хоча реальний експортний потенціал обмежується потужностями порту і становить приблизно 4,5–5 мільйонів барелів.
Об’єднані Арабські Емірати мають трубопровід Хабшан–Фуджайра (ADCOP). Він транспортує нафту до порту Фуджайра вже за межами протоки. Потужність — близько 1,5–1,8 мільйона барелів на добу. Саме цей маршрут дозволяє Еміратам частково експортувати нафту, навіть коли рух через Ормуз обмежений.
Разом ці два трубопроводи можуть перевезти максимум 6–8 мільйонів барелів на добу — значно менше, ніж звичайний обсяг через протоку. Інші країни регіону — Ірак, Кувейт, Катар, Бахрейн — майже повністю залежать від морського шляху.
Сучасні виклики та геополітична напруга
У 2026 році Ормузька протока знову стала ареною гострої конфронтації. Після військових дій на початку року рух танкерів різко скоротився. Були випадки атак на судна, погрози закриття, запровадження блокад і контрблокад. Страхові премії для проходу зросли в кілька разів, а частина компаній почала перенаправляти судна довгим шляхом навколо Африки.
Навіть короткочасні обмеження впливають на ціни. Азійські країни, які отримують левову частку поставок, відчувають наслідки найшвидше. Європа та США менш залежні від цього маршруту, але глобальний дефіцит і підвищення вартості страхування все одно піднімають ціни скрізь.
Будь-яка спроба повного і тривалого закриття протоки несе ризики для всіх сторін, включно з тими, хто її контролює: Іран сам залежить від експорту через цей шлях.
Міжнародне право гарантує право транзитного проходу через міжнародні протоки. Проте на практиці Іран і Оман мають різні підходи до режиму територіальних вод і пропуску військових кораблів. Це створює додаткову правову невизначеність.
Чому протока залишається незамінною
Навіть з урахуванням трубопроводів і нових терміналів Ормузька протока зберігає унікальне значення. Вона забезпечує найкоротший і найдешевший шлях для величезних обсягів енергоносіїв. Будівництво нових обхідних потужностей потребує років і мільярдів доларів, а попит на нафту й газ у Азії продовжує зростати.
Для України, яка імпортує енергоносії й відчуває коливання світових цін, стабільність цього маршруту має опосередкований, але відчутний вплив. Коли нафта дорожчає через події в Ормузькій протоці, це відображається на вартості пального, логістики та багатьох товарів.
Ормузька протока — живий приклад того, як географія продовжує диктувати правила глобальної економіки. Вузька смужка води між Іраном і Оманом залишається одним із найважливіших «клапанів» світової енергетики. І поки більшість нафти й газу Перської затоки йде саме цим шляхом, будь-які події навколо неї будуть ретельно відстежуватися в усьому світі.