Ганна Копилова ніколи не гналася за публічністю. Вона будувала власний шлях у світі мистецтва, режисури та книжкового дизайну, поки поруч із нею зростала популярність одного з найхаризматичніших українських музикантів. Коли в квітні 2025 року Андрій Хливнюк у інтерв’ю вперше публічно назвав її «колишньою дружиною», це стало не просто новиною про розставання після одинадцяти років шлюбу — це нагадало, що за кожною історією успіху часто стоїть не менш яскрава, але менш помітна історія іншої людини.
Ганна народилася в Голубівці на Луганщині. Дитинство минало під шум шахт — з вікна видно було дві копальні. Родина часто переїжджала через роботу батька, і ще до школи вони оселилися в Києві. Це переміщення з промислового краю в столицю сформувало в ній особливу чутливість до контрастів: до краси й до реальності, до тиші творчої роботи й до гучного світу шоу-бізнесу, в який вона згодом увійшла.
Вона закінчила факультет журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Паралельно опановувала мистецтвознавство в Національній академії образотворчого мистецтва й архітектури. Батьки колись переконали сімнадцятирічну дівчину відмовитися від мрії стати режисеркою на користь «нормальної» освіти. Але вже на третьому курсі Ганна почала працювати в рекламі — спочатку асистенткою асистента режисера. Крок за кроком вона піднімалася сходинками: знімала музичні та рекламні кліпи, вчилася тримати кадр, відчувати ритм і атмосферу.
Серед її робіт — кліп для гурту O.Torvald та робота над відео Бумбоксу на пісню «Выход». У 2015 році саме вона стояла за камерою під час зйомок цієї стрічки. Кліп вийшов ностальгійним, теплим, з відчуттям дитинства — таким, яким його бачила людина, що вміє ловити емоції. Паралельно Ганна розвивалася у видавничій сфері. Як артдиректорка видавництва «Основи» вона курувала й продюсувала проєкти, що стали помітними в українському книжковому світі: «Awesome Ukraine», «Червона Книжечка», видання Гоголя з сучасним візуальним рішенням. Вона поєднувала режисерське бачення з книжковим дизайном, створюючи речі, які хочеться тримати в руках.
У 2010 році, коли інформація про весілля з Андрієм Хливнюком тільки з’явилася в пресі, Ганна вже була самостійною молодою жінкою з чітким творчим вектором. Їхній шлюб тривав одинадцять років. У подружжя народилися двоє дітей: син Іван 2010 року й донька Олександра 2013-го. Ганна продовжувала працювати, знімати, курирувати книжки, виховувати малечу. Андрій у цей час виводив Бумбокс на нові рівні популярності, гастролював, творив. Вона рідко з’являлася в кадрі, майже не вела активних соцмереж, віддаючи перевагу реальній справі перед публічним образом.
Коли у лютому 2022 року почалася повномасштабна війна, Андрій Хливнюк вступив до територіальної оборони Києва, отримав поранення, а згодом став командиром групи аеророзвідки. Ганна залишилася в Києві з дітьми. Вона продовжувала працювати в видавництві, підтримувала ініціативи на допомогу постраждалим, зберігала звичний ритм для сім’ї в умовах, коли звичного ритму не існувало. Чутки про те, що в стосунках щось змінилося, з’явилися ще близько 2020 року. У 2021-му пара подала документи на розірвання шлюбу до Шевченківського суду Києва, але тоді це залишалося приватною справою.
У квітні 2025 року Андрій у розмові з журналістами вперше прямо підтвердив: вони розійшлися. Він зізнався, що часто бачить колишню дружину уві сні й прокидається з гіркуватою усмішкою. Ганна й після цього залишилася вірною своєму стилю — без зайвих коментарів, без публічних пояснень. Вона продовжує жити в Києві, працювати артдиректоркою, займатися режисурою, виховувати підлітків. Діти вже не малі: Івану шістнадцять, Олександрі — тринадцять. Ганна, за спогадами тих, хто її знав у різні періоди, завжди вміла поєднувати кілька ролей: мати, професіоналка, людина, яка любить мистецтво й не боїться експериментувати навіть із власною зовнішністю чи грати в художню гімнастику.
| Рік | Подія |
| ~2000-ті (дитинство) | Народження в Голубівці (Луганщина), переїзд до Києва |
| 2010 | Одруження з Андрієм Хливнюком, народження сина Івана |
| 2013 | Народження доньки Олександри |
| 2015 | Режисер кліпу Бумбоксу «Выход» |
| 2022 | Початок повномасштабної війни, служба Андрія Хливнюка в ТРО та аеророзвідці |
| 2025 | Офіційне підтвердження розставання Андрієм Хливнюком |
Ганна Копилова — приклад того, як можна залишатися собою навіть у тіні великого імені. Вона не просто «дружина Хливнюка». Вона режисерка, артдиректорка, мама, людина, яка вміє створювати красу — чи то в кадрі музичного відео, чи то на сторінках якісної української книги. Її шлях показує, що справжня сила часто проявляється не в гучних заявах, а в щоденній праці, в умінні зберігати гідність і продовжувати свою справу незалежно від того, що відбувається за лаштунками особистого життя.
Сьогодні, коли діти підростають, а творчі проєкти тривають, Ганна залишається в Києві. Вона рідко дає інтерв’ю, майже не з’являється на публічних заходах із колишнім чоловіком. Натомість її присутність відчувається в тих речах, які вона створює: у гарних книжках, у кліпах, що запам’ятовуються, у спокійній впевненості людини, яка знає собі ціну. Історія «хливнюк дружина» — це насправді історія Ганни Копилової, жінки, яка обрала бути не тінню, а повноцінним автором власного життя.