Коротко
- Класика: кілограм свіжої кропиви на 10 л води, пластикове відро, 7–14 днів бродіння в теплі.
- Готовий настій розводять 1:10 для поливу під корінь і 1:20 для обприскування листя.
- Найкраще працює на «зелених» культурах і «ненажерах»: салаті, капусті, огірках, помідорах, перці, трояндах.
- Це не повне добриво. Азоту й калію там є, фосфору мало, а склад сильно стрибає від партії до партії.
- Нерозведений настій палить корені. Металеве відро псує рідину. Герметична кришка може зірватися від газів.
- Запах буде різкий. Це норма. Ставте діжку подалі від вікон і доріжки до хати.
Якщо хочете одну робочу схему на сезон — зберіть молоду кропиву до цвітіння, заквасьте в пластику, розводьте десятку і поливайте раз на 10–14 днів. Решта — нюанси, без яких легко зіпсувати і настій, і грядку.
Настій кропиви для підживлення рослин — це ферментована «зелена юшка»: подрібнену кропиву заливають водою і тримають, поки мікроби не розкладуть тканини й не витягнуть у розчин азот, калій, кальцій і дрібку мікроелементів. Готову темну рідину проціджують і обов’язково розводять. Нерозведена вона концентрована й солона за електропровідністю, тому коріння молодої розсади від неї страждає швидше, ніж зеленіє.
Люди шукають цей рецепт навесні, коли кропива вже по коліно, а куплений «гумат» ще в магазині. Безкоштовно, швидко, з того, що росте на межі городу. У практиці саме так і починається: одне відро, рукавиці, і через тиждень питання «а чи не рано поливати». Нижче — як зробити так, щоб від цього відра була користь, а не обпечене листя і розчарування.
Що насправді дає кропива рослинам
Кропива дводомна (Urtica dioica) росте по всій Україні. Місцеві назви різні — жалива, джиґуха, жигавка — рослина та сама. Жалка кропива (Urtica urens) теж годиться: дрібніша, однорічна, печеться не менше. Для діжки різниці майже немає, головне — зелена маса до цвітіння, без насіння і без пилу з узбіччя.
Кропива любить багатий азотом і фосфатами ґрунт. Тому й накопичує в листі те, чого так чекають розсада й капуста: азотні сполуки, калій, кальцій, магній, трохи заліза. Після замочування частина цього виходить у воду. Але «виходить» — не означає «як у мішку нітроамофоски». Склад залежить від віку стебел, ґрунту, погоди, тривалості бродіння і навіть від того, дощова у вас вода чи з крана.
У дослідженні хорватських агрономів у журналі Sustainability порівнювали короткий і довгий водний екстракт кропиви. У короткому було більше нітратного азоту — близько 128 мг/л. У довгому нітрати майже зникали, натомість зростав амонійний азот (близько 112 мг/л) і калій (до 646 мг/л). Заліза в довгому настої було більше, ніж у короткому, хоча все одно йдеться про міліграми на літр, а не про «залізну бомбу», як іноді пишуть у дачних групах. pH короткого екстракту був ближчий до 7,9, довгого — близько 6,5. Електропровідність у довгого вища: рідина «міцніша», тож і розводити її треба акуратніше.
Що з цього випливає на грядці. Настій підштовхує ріст листя. Стебла товстішають, пластинка темнішає, рослина виглядає «ситою». Для салату, шпинату, капусти, молодих огірків це якраз те. Для помідорів у червні — теж добре. Для помідорів у серпні, коли вже зав’язь і хочеться плодів, а не джунглів, азотний ухил уже заважає. За досвідом, саме тут люди «перегодовують» і потім дивуються, чому кущ велетенський, а помідорів — жменька.
Окремо варто сказати чесно: рідкий настій — не заміна компосту, гною і мульчі. Він дає швидкий розчинний поштовх. Запас поживних речовин у ґрунті він не створює. Якщо земля піщана й бідна, одне відро кропиви раз на два тижні картину не змінить. Тоді спочатку органіка в ґрунт, а настій — як додаток у пік росту.
Як зібрати кропиву і поставити класичний настій
Збір — з травня до початку цвітіння. В Україні дводомна кропива цвіте орієнтовно з червня. Молоді верхівки багатші на азот, грубі стебла після цвітіння віддають менше і довше гниють. Рукавиці щільні, рукава довгі, косинець або секатор. Голими руками «для загартування» збирати можна, але для діжки це мазохізм, не агротехніка.
Не беріть кропиву з узбіччя траси, з-під паркану фарбованого свіжою фарбою, з краю поля після обприскування. Вона накопичує не лише калій. Пил, вихлоп, залишки засобів захисту — усе це вам у відро не потрібне. У практиці якось нарвав біля дороги «бо густа і соковита». Настій вийшов як завжди смердючий, а от бажання поливати ним салат зникло. Відтоді тільки край городу, канава за садом, волога низинка подалі від асфальту.
- Наріжте стебла на шматки 5–10 см. Чим дрібніше, тим швидше піде бродіння.
- На 10-літрове пластикове відро — приблизно 1 кг свіжої маси, або заповніть ємність наполовину-на дві третини, не утрамбовуючи в бетон.
- Залийте водою так, щоб зелень була під шаром рідини. Краще дощова або відстояна доба. Хлор з крана мікробам не друг.
- Притисніть цеглу, камінь, дерев’яне коло — щоб сировина не спливала і не пліснявіла зверху.
- Накрийте кришкою негерметично. Гази мають куди виходити. Повна герметичність — шлях до «вибуху» кришки і плям на стіні сараю.
- Поставте в тінь, тепло, подалі від кухні. Щодня перемішуйте палицею.
Метал — погана ідея. Органічні кислоти й продукти бродіння реагують з оцинковкою й іржею. Пластик харчовий, дерево, емаль без відколів — нормально. Стара бочка з-під фарби — ні.
Скільки бродити і як зрозуміти, що готово
У теплу погоду часто вистачає 7–10 днів. У прохолоді — 14, інколи до трьох тижнів. Орієнтир не календар, а поведінка суміші. Спочатку піна, бульбашки, різкий «болотний» запах. Потім рідина темнішає до брудно-зеленого чи коричневого, піна спадає, зелень осідає слизом. Ось тоді проціджуйте.
Якщо зверху біла плівка — зніміть, перемішайте, переконайтеся, що маса під водою. Рожева чи яскраво-кольорова пліснява, гнильний сморід «мертвої тварини» замість кисло-трав’яного — партію краще вилити на компост, не на грядку. Різниця на нюх відчутна, хоч новачку здається, що «воно все однаково смердить». Смердить завжди. Питання — чи це запах ферментації, чи розкладу в анаеробі без кисню й з гниллю.
Дріжджі, цукор, сухарі, валеріанові краплі — народні додатки. Дріжджі прискорюють бродіння, цукор годує мікробів, валеріана нібито б’є по запаху. За спостереженнями, без дріжджів настій і так дозріває, якщо тепло й щодня мішати. Цукор інколи дає зайву слизовість. Валеріана запах маскує слабко. Якщо хочете «чистий» результат — кропива, вода, час. Решту залиште для експериментів на маленькій банці, не на бочці біля хвіртки.
Пропорції розведення: полив і обприскування
Готовий проціджений настій — концентрат. Поливати ним «як є» не можна. Навіть якщо сусід так робить і хвалиться листям з тарілку. Корені бачать високу електропровідність і осмотичний стрес. Молода розсада реагує в’яненням уже наступного дня, у спеку — ще швидше.
| Спосіб | Пропорція концентрат : вода | Коли і як |
|---|---|---|
| Полив під корінь, дорослі рослини | 1 : 10 | По вологій землі, вранці або ввечері, раз на 10–14 днів |
| Полив розсади й молодих кущів | 1 : 15 або 1 : 20 | Через 7–10 днів після висадки, не по сухій грудці |
| Обприскування листя | 1 : 20 | Дрібно процідити, вечір, без сонця, не в спеку |
| Активатор компосту | без розведення | Полити купу, гущу туди ж |
Літр концентрату на 10 л лійки — зручна дачна мірка. Для обприскувача ще раз пропустіть рідину через кілька шарів марлі, інакше форсунка заб’ється слизом. По листу не лійте в полудень: краплі працюють як лінзи, плюс сам розчин може підпалити ніжну тканину.
Скільки лити під кущ. Розсаді в стаканчику вистачить півсклянки розведеного. Помідору в відкритому ґрунті — 1–2 л під рослину, по вологому ґрунту, не струменем у стебло. Огіркам у лунці — так само, краще в канавку навколо. Квітам у горщику — поки не пішла вода з дренажу, але слабшим розчином.
Як часто і до якого місяця
У пік росту — раз на півтора-два тижні. Не частіше. Рослині треба час засвоїти, вам — подивитися на реакцію. Якщо листя темно-зелене, міжвузля нормальні, верхівка не «жирує» — можна продовжувати. Якщо стебла товсті, листя величезне, а цвіт рідкий — зупиніться. Перейдіть на золу, настій живокосту або просто полив водою.
Для листових — поки зрізаєте. Для томатів, перцю, баклажанів — активніше до масової зав’язі, далі рідше. Для троянд — з весни до середини літа. Восени азотний настій більшості багаторічників уже не на користь: тканини мають визріти до зими, а не гнати нові пагони в жовтні.
Яким культурам допомагає, а яким заважає
Працює там, де рослина хоче азот і швидкий ріст зеленої маси. Не працює як універсальні «вітаміни для всього». І не варто чекати, що попелиця зникне після одного обприскування — хтось так пише, хтось не бачить ефекту. На запах комахи інколи реагують, але це не інсектицид з етикеткою.
- Добре відгукуються: салат, шпинат, мангольд, капуста, броколі, огірки, кабачки, гарбузи, молоді помідори й перець, селера, кукурудза, троянди, однорічні квіти «на букет».
- Обережно: томати й перець після зав’язі, виноград у другій половині літа, кімнатні сукуленти, рослини на бідному піску без компосту (спочатку ґрунт, потім настій).
- Мало сенсу або ризик: обприскувати листову зелень «на стіл» — запах чіпляється; бобові, якщо вони й так добре азот фіксують, і ви вже бачите жирне листя; щойно пересаджену розсаду в перші 4–5 днів.
Помідори окремим абзацом, бо про них питають найчастіше. Настій кропиви для підживлення рослин томатної групи дає темне листя і швидкий старт після висадки. Поливайте під корінь 1:10 кожні два тижні до появи перших китиць у кількості. Далі дивіться на кущ. Якщо «жирує» — приберіть азот, залиште калій (зола, живокіст). Якщо блідий і тонкий — ще одна підгодівля кропивою не завадить. У мене якось у липні рука сама ходила з лійкою «бо вже заквашене, шкода виливати». Кущі стали як декоративні, плоди дрібніли. Наступного сезону зупинився після другої китиці. Різниця була очевидна.
Огірки люблять вологу і азот, тому кропива їм зазвичай «заходить». Не лийте в спеку на лист. Під корінь, по мульчі, розведеним. Перець і баклажан — як томати, тільки ще менш терплячі до перебору. Капуста — майже ідеальний клієнт, особливо після висадки і до завивання головки.
Кімнатні — можна, але слабше (1:20), рідко, і лише якщо горщик не пересох. Запах у квартирі після обприскування вибачать не всі члени родини. Краще полив у піддон і винести діжку з концентратом на балкон.
Настій кропиви чи живокосту
Це два сусіди в одній діжці дачної міфології. Живокіст (живокіст лікарський, «окопник») хвалять за калій і плоди. Кропиву — за азот і листя. Британська організація Garden Organic порівнювала саморобні рідкі підживлення з обох рослин, зібрані в подібних умовах. Кропива мала відчутно більше азоту і більше фосфату. Калію в живокосту було трохи більше, але різниця виявилася невеликою і статистично незначущою. Обидва годились і для томатів. Тобто стара формула «кропива — тільки на листя, живокіст — тільки на плоди» спрощена.
| Ознака | Настій кропиви | Настій живокосту |
|---|---|---|
| Азот | Більше, швидкий ріст листя | Менше |
| Фосфат | Більше, плюс для кореня | Менше |
| Калій | Теж чимало, особливо в довгому настої | Трохи вищий акцент на плодах |
| Сировина | Росте скрізь, безкоштовно | Треба мати кущ, збирати довше |
| Коли лити | Старт сезону, листові, молоді кущі | Зав’язь і налив плодів, квіти |
Найрозумніше не сперечатися, а чергувати. Травень–червень — кропива. З появи плодів — живокіст або суміш пів на пів. Якщо живокосту немає, кропива плюс деревна зола (окремо, не в ту саму діжку під час бродіння, а в ґрунт чи в поливну воду через раз) закриває дірку краще, ніж третя порція чистого азотного настою.
Помилки, через які спалюють листя
Перша і головна — не розвести. «Та воно ж трава, яке може бути паління». Може. Концентрат після двох тижнів — уже не трава, а солонувата органічна юшка з амонієм. Друга — лити по сухій землі в спеку. Корінь і так у стресі, ви ще додаєте електропровідність. Спочатку вода, через годину — підживлення, або навпаки: підживлення по вже вологому рядку.
- Металеве оцинковане відро.
- Щільно закручена кришка без щілини для газу.
- Сировина з траси й з-під обприсканого поля.
- Кропива після цвітіння, з жорстким стеблом і насінням, яке потім зійде там, де вилили гущу.
- Обприскування в полудень і по квітах, які завтра зриватимете в салат.
- Щотижневий полив «для вірності» без погляду на кущ.
- Очікування, що настій замінить компост, сівозміну і нормальний ґрунт.
- Зберігання рік на сонці в відкритому відрі й полив цим «болотом» восени.
Ще одна тиха помилка — плутати кулінарний чай із добривом. Молоде листя кропиви їдять, сушать, заварюють. Ферментований городній настій пити не можна. Це не «травяний чай для імунітету». Інша рідина, інші мікроби, інша мета.
Швидкий настій і довге бродіння
Є два режими, і вони дають різну хімію. Коротке замочування на кілька днів — більше нітратної форми азоту, м’якший удар, швидше «зелений чай». Довге бродіння на 10–14 днів і більше — амоній, вищий калій, вища електропровідність, сильніший запах, більше ризику спалити, якщо не розвести.
Для розсади й першого підживлення після висадки я б не гнався за «міцним як дьоготь». Краще тижневий, світліший, розведений 1:15. Для дорослих капустяних і огірків у червні — класичні два тижні і 1:10. Якщо настій перестояв місяць і став майже чорним — додайте води ще. Краще недосолити, ніж лікувати опік шийки.
Температура вирішує швидкість. При 20–25 °C бульбашки з’являються за добу-дві. При 12 °C все тягнеться. Не ставте діжку на пряме сонце: перегрів плюс анаеробіє дає гидоту, не добриво. Тінь сараю, північна стіна, під деревом — нормальні місця. Зимувати настій не зобов’язаний. Зробіть партію на 3–4 тижні користування, гущу — в компост, нове відро — з нової трави.
Гуща, зберігання, компост і сусіди по запаху
Процідили — рідину в закриту каністру чи пляшки з-під води, в холод і темряву. Кілька тижнів точно живе. Дехто тримає до пів року. Сила з часом падає, запах ні. Перед поливом збовтайте: осад нормальний. Якщо з’явилася райдужна плівка й запах гнилого м’яса — на компост, не на грядку.
Гуща — не сміття. Вона ще багата. Закладайте в компостну купу як азотний «пальник»: прискорює розклад сухого листя й картону. Можна тонким шаром у міжряддя під мульчу, подалі від стебел. Не розкидайте насінням зрілої кропиви по чистій грядці, якщо не хочете нову колонію жаливи наступного травня. Хоча, якщо місце вологе і ви все одно будете косити на діжку — хай собі росте в кутку. Це ваш безкоштовний завод.
Нерозведений настій по компосту — якраз туди. Купа тепла, мікроби раді, запах розсіюється швидше, ніж біля лавки. До речі, про лавку. Першу свою діжку я поставив під вікном кухні, «щоб не забувати мішати». Через три дні в хаті питали, чи не прорвало каналізацію. З тих пір відро стоїть за малиною. Мішаю не забуваю: запах нагадує сам, щойно відкриєш кришку.
Якщо сусіди близько, кришка й відстань рятують стосунки краще, ніж валеріана. Пояснити, що це «органіка, не падаль», можна один раз. Другий раз краще переставити діжку.
На компост і в ґрунт кропива працює ще й як індикатор. Де вона сама лізе густою стіною — земля, як правило, не мертва: азоту й порушення покриву вистачає. Це не привід вважати весь город перегодованим. Це привід не викидати скошену масу, а крутити її в цикл: зрізав — заквасив — розвів — полив — залишок повернув у купу.
Не женіться за літровими «суперконцентратами» з інтернету і не змішуйте в одній бочці кропиву, курячий послід і сечовину «щоб напевно». Кожен компонент уже різкий. Разом легко отримати опік і нічого не зрозуміти, хто винен. Один настій — одна дія. Послід, якщо користуєтесь, — іншим тижнем і теж розведений.
Почніть з одного 10-літрового відра в тіні. Кілограм молодої кропиви, вода, цеглина зверху, кришка щілиною. Через тиждень-два — темна рідина, розведення 1:10, полив по вологій землі капусти й огірків. Подивіться на листя за п’ять днів. Якщо потемніло й не підкрутилося — схема ваша. Якщо кінчики підгоріли — наступного разу 1:20 і рідше. Кропива нікуди не дінеться до осені, а город встигне сказати, чи йому цього азоту вистачило.
