Су-34 — це основний фронтовий бомбардувальник Повітряно-космічних сил Росії, який з 2022 року став одним із ключових інструментів нанесення ударів по українських позиціях. Двомісний надзвуковий літак з потужним радаром, сучасними системами прицілювання та здатністю нести до 8–12 тонн боєкомплекту виконує завдання, які раніше покладалися на застарілі Су-24. Питання про те, скільки Су-34 в Росії, безпосередньо впливає на оцінку можливостей російської тактичної авіації та інтенсивності авіаційної підтримки наземних операцій.
Точна цифра залишається закритою. Росія не публікує офіційної статистики щодо чисельності бойової авіації. Тому фахівці спираються на дані про контракти на поставки, візуальні підтвердження втрат та аналітичні звіти незалежних організацій. Ці джерела дають можливість скласти досить точну картину стану парку на середину 2026 року.
За чотири з половиною роки війни Росія втратила десятки таких літаків, але одночасно наростила виробництво. Баланс цих двох процесів визначає поточну чисельність флоту та його здатність до тривалого застосування.
Роль Су-34 у структурі російської авіації
Су-34 створювався як універсальний ударний комплекс, здатний діяти вдень і вночі, у простих та складних метеоумовах. Екіпаж з двох осіб — пілот і штурман-оператор — дозволяє ефективніше розподіляти завдання під час польоту. Літак оснащений двигунами АЛ-31Ф, розвиває швидкість до 1900 км/год і має бойовий радіус близько 1100 км без дозаправки.
Під час бойових дій в Україні Су-34 став головною платформою для застосування плануючих авіабомб з модулями УМПК. Така тактика дозволяє скидати боєприпаси з відстані 40–70 км, не заходячи в зону дії більшості українських засобів ППО. Саме тому збереження чисельності цих літаків має для російського командування пріоритетне значення.
Чисельність до лютого 2022 року
На момент початку повномасштабного вторгнення в строю перебувало приблизно 130–140 літаків Су-34. Основна частина була зосереджена в чотирьох бомбардувальних полках: 47-му (Воронеж), 559-му (Морозовськ), 277-му (Хабаровськ) та 2-му гвардійському (Челябінськ). Декілька машин перебували на випробуваннях та в навчальних підрозділах.
Ця цифра вже включала як базові Су-34, так і перші модернізовані Су-34М, які отримали покращену авіоніку та розширені можливості застосування сучасних засобів ураження.
Втрати за час війни
Найнадійнішим джерелом інформації про втрати залишається нідерландський проєкт Oryx, який фіксує знищену та пошкоджену техніку лише за наявності візуальних доказів. Станом на весну 2026 року Oryx підтвердив знищення 43 літаків Су-34 та Су-34М, а також пошкодження ще п’яти машин.
Більшість втрат сталася внаслідок дій української протиповітряної оборони. Зокрема, у 2024 році спостерігалися періоди, коли за короткий час знищували по кілька літаків — це пов’язано з покращенням інтеграції даних від західних радарів та систем Patriot. Додаткові втрати фіксувалися внаслідок ударів дронів по російських аеродромах.
Візуально підтверджені втрати перевищують 45 одиниць — це понад 30 % від довоєнної чисельності парку. Такий рівень втрат змусив російське командування переглядати тактику застосування авіації та частіше використовувати літаки з більшої відстані.
Темпи виробництва нових літаків
Попри санкції та обмеження доступу до іноземних компонентів, Новосибірський авіаційний завод зміг збільшити випуск Су-34. За оцінками аналітиків RUSI, у 2022 році поставили 8 нових машин, у 2023 — 11, у 2024 — 12–14, а у 2025 — понад 14 одиниць. У 2026 році поставки тривають регулярними партіями по 2–3 літаки.
Більшість нових машин — це модернізована версія Су-34М з оновленим радіолокатором, покращеними системами радіоелектронної боротьби та можливістю застосування ширшого спектра боєприпасів. Виробництво перевищило темпи втрат, що дозволило не допустити критичного скорочення парку.
Скільки Су-34 в Росії на середину 2026 року
Консенсус відкритих джерел — аналітичних центрів, OSINT-проєктів та спеціалізованих видань — вказує на діапазон 140–160 літаків різних модифікацій. Окремі оцінки, що спираються на дані FlightGlobal 2026, називають цифру близько 156 одиниць. Інші ресурси наводять 142–150.
Виробництво нових літаків дозволило Росії не лише компенсувати втрати, а й дещо збільшити загальну чисельність парку Су-34 порівняно з початком вторгнення. Проте значна частина машин потребує регулярного обслуговування, а підготовка екіпажів займає тривалий час.
Цифра включає як бойово готові літаки, так і ті, що перебувають на плановому ремонті чи модернізації. Реальна кількість машин, які можуть одночасно виконувати бойові завдання, зазвичай нижча за загальну чисельність.
| Показник | Оцінка | Примітка |
|---|---|---|
| Довоєнна чисельність (2022) | 130–140 | RUSI, The Military Balance |
| Візуально підтверджені втрати | 43 знищено + 5 пошкоджено | Oryx (станом на весну 2026) |
| Нові поставки (2022–2025) | близько 50–60 | Дані про партії UAC |
| Поточна чисельність (2026) | 140–160 | Консенсус відкритих джерел |
Дані таблиці є оцінками, зібраними з незалежних джерел. Точні цифри можуть відрізнятися залежно від методики підрахунку та ступеня секретності.
Модернізація та бойові можливості
Нові партії переважно складаються з Су-34М. Ця версія отримала покращену бортову електроніку, сучасніші засоби радіоелектронної боротьби та розширені можливості інтеграції плануючих боєприпасів. Деякі машини обладнані додатковими паливними баками, що збільшує дальність польоту.
Саме завдяки цим модернізаціям Су-34 залишається ефективним інструментом для нанесення ударів по тилових об’єктах та позиціях на лінії фронту. Однак залежність від плануючих бомб робить літак вразливим до вдосконалених засобів протиповітряної оборони та перехоплення на маршрутах підльоту.
Значення чисельності для оцінки загрози
Наявність 140–160 Су-34 дозволяє Росії підтримувати певний рівень авіаційного тиску. Водночас втрата досвідчених екіпажів, необхідність розподіляти ресурс між різними напрямками та обмеження в обслуговуванні впливають на реальну інтенсивність застосування. Українські сили продовжують удосконалювати методи виявлення та перехоплення цих літаків, що змушує російське командування діяти обережніше.
Інформація зібрана на основі відкритих джерел станом на червень 2026 року. Точна чисельність бойової авіації Росії є закритою інформацією і може уточнюватися з появою нових даних про поставки чи втрати.