Олександр Давидович Цукерман народився 5 травня 1964 року в Києві. Довгі роки його ім’я майже не з’являлося в публічному просторі, та у 2025-му воно стало одним із найгучніших у контексті антикорупційних розслідувань. Бізнесмен з ізраїльським громадянством опинився в епіцентрі операції НАБУ під назвою «Мідас», пов’язаної з державним підприємством «Енергоатом». Слідство називає його ключовою фігурою фінансової частини масштабних схем, а сам Цукерман категорично заперечує будь-яку причетність і обіцяє повернутися в Україну, щоб захищати свої права.
Сьогодні, коли енергетична безпека країни критична як ніколи, такі кейси привертають особливу увагу. Вони показують, наскільки складно боротися з корупцією навіть у стратегічних галузях. Цукерман уже кілька місяців перебуває в Ізраїлі, під санкціями РНБО, у розшуку в Україні. Його історія — це не лише про одну людину, а й про механізми, які десятиліттями працювали в тіні державних контрактів.
Ранні роки та перші кроки в бізнесі
Інформації про дитинство, освіту чи батьків Олександра Цукермана майже немає. Він завжди уникав зайвої уваги, і публічні джерела не розкривають деталей його становлення. Відомо лише, що в 1999 році Цукерман увійшов до наглядової ради банку «Старокиївський». Там він працював до банкрутства установи. Після цього його ім’я неодноразово фігурувало в судових процесах, пов’язаних із ліквідацією банку.
Цей період став для нього першим серйозним досвідом у фінансовій сфері. Банківська справа дала навички роботи з грошовими потоками, документами та юридичними нюансами — вміння, які пізніше, за версією слідства, могли стати в пригоді в набагато масштабніших операціях. На території України Цукерман не мав офіційного бізнесу чи нерухомості. Лише в 2017 році з’явився запис про ФОП на його ім’я, але чи стосується він саме цієї особи — достеменно не підтверджено.
Брат Михайло Цукерман також фігурує в матеріалах розслідувань. Разом вони, за даними слідства, займалися фінансовими питаннями компаній, пов’язаних із бізнесменом Тимуром Міндічем — співвласником студії «Квартал-95».
Зв’язок із Міндічем та перехід до енергетичного сектору
З часом Цукерман став тісно пов’язаний із бізнес-оточенням Тимура Міндіча. Слідство вважає, що саме через цю співпрацю він опинився в центрі фінансових потоків, які нібито йшли від контрактів державного «Енергоатому». За версією НАБУ, група осіб на чолі з Міндічем впливала на укладання договорів із підрядниками, вимагаючи «відкати» в розмірі 10–15 % від суми контракту.
Гроші нібито надходили до спеціального «бек-офісу» в центрі Києва. Там їх рахували, сортували та переводили далі — часто через готівку та офшорні схеми. За оцінками слідства, через цей офіс пройшло близько 100 мільйонів доларів. Цукерман, за матеріалами справи, відповідав саме за фінансову частину — легалізацію та переміщення коштів.
У лютому 2025 року на записах, здобутих НАБУ в рамках операції «Мідас», Цукерман фігурує під кодовим ім’ям «Шугармен». На одному з фрагментів він обговорює передачу грошей тодішньому віцепрем’єр-міністру Олексію Чернишову й каже: «Не хочу давати гарні. Хочу, якщо з’являться, негарні».
Ця фраза стала однією з найцитованіших у матеріалах розслідування. Вона ілюструє рівень цинізму та деталізації, з якою нібито обговорювалися фінансові питання.
Справа «Мідас»: ключові фігури та механізм
Операція «Мідас» стала однією з найбільших антикорупційних дій НАБУ та САП останніх років. 10 листопада 2025 року відбулися обшуки, а вже за кілька днів вісьмом особам повідомили про підозру. Серед них — Тимур Міндіч (кодове ім’я «Карлсон»), ексрадник міністра енергетики Ігор Миронюк («Рокет»), виконавчий директор з безпеки «Енергоатому» Дмитро Басов («Тенор»), а також співробітники «бек-офісу», серед яких Ігор Фурсенко («Рьошик»), Леся Устименко та Людмила Зоріна.
Олександр Цукерман («Шугармен») — один із центральних фігурантів. Слідство вважає його співорганізатором схеми та відповідальним за відмивання коштів. Частина підозрюваних залишилася в Україні й отримала запобіжні заходи, зокрема тримання під вартою з можливістю застави. Міндіч та Цукерман виїхали з країни ще до обшуків.
| Ім’я | Кодове ім’я | Роль за версією слідства |
|---|---|---|
| Тимур Міндіч | Карлсон | Організатор схеми, вплив на контракти Енергоатому |
| Олександр Цукерман | Шугармен | Фінансова частина, відмивання коштів через бек-офіс |
| Дмитро Басов | Тенор | Виконавчий директор з безпеки Енергоатому |
| Ігор Фурсенко | Рьошик | Координатор бек-офісу, довірена особа Цукермана |
Дані на основі матеріалів Національного антикорупційного бюро України. Схема, за версією слідства, працювала відносно просто: підрядники, які хотіли отримати контракти з «Енергоатомом», платили «відкат». Кошти потрапляли до київського офісу, де їх готували до легалізації. Частина могла йти на «стимулювання» посадовців чи в кишені організаторів.
За оцінками слідства, через «бек-офіс» пройшло близько 100 мільйонів доларів. Це одна з найбільших сум, про які йшлося в антикорупційних справах енергетичного сектору за останні роки.
Життя в Ізраїлі та реакція на звинувачення
Наприкінці жовтня — на початку листопада 2025 року Олександр Цукерман офіційно виїхав з України. На момент повномасштабного вторгнення в нього був чинний ізраїльський закордонний паспорт, яким він користувався й раніше. 13 листопада 2025 року Президент Володимир Зеленський ввів у дію рішення РНБО про персональні санкції проти Цукермана та Міндіча. Обмеження включають блокування активів, заборону на торгівлю та участь у державних закупівлях.
У грудні 2025 року журналісти «Української правди» знайшли Цукермана в Тель-Авіві. Він мешкає в башті «Кінг Далі» в центрі міста. Під час розмови бізнесмен заявив, що звинувачення — «все неправда, все брехня». На питання про повернення відповів: «Із задоволенням. Це моя Батьківщина. Коли буде час».
Він також підтвердив багаторічне знайомство з Олексієм Чернишовим, але не зміг пригадати деталей щодо можливих передач коштів. Цукерман наголосив, що його фактично «призначили винним» і приписують дії, до яких він не має стосунку. Брат Михайло також перебуває в Ізраїлі — журналісти помітили, як він регулярно приносить сумки до будинку Олександра.
Санкції, розшук та що відбувається зараз
Санкції РНБО проти Цукермана діють три роки. Вони суттєво обмежують його можливості в Україні, однак через відсутність офіційних активів у країні реальний ефект для нього поки що обмежений. Генеральна прокуратура скерувала до Мін’юсту Ізраїлю запит на екстрадицію. Справа триває, частина фігурантів уже в суді, інші — у розшуку.
Для України цей кейс важливий не лише через суму чи імена. Він стосується стратегічного підприємства, яке забезпечує значну частку електроенергії. Будь-які схеми в цій сфері під час війни несуть додаткові ризики для енергетичної стійкості країни.
Олександр Цукерман залишається в Ізраїлі. Він продовжує заперечувати провину і заявляє про готовність повернутися, коли настане «час». Слідство тим часом збирає докази, а суди розглядають справи тих, хто залишився в Україні. Історія «Шугармена» ще далека від фіналу — попереду нові матеріали, судові засідання та, можливо, екстрадиційні процедури.
Розслідування триває. Оновлення з’являються регулярно як від НАБУ та САП, так і від журналістів, які відстежують переміщення фігурантів за кордоном. Для суспільства важливо, щоб такі справи завершувалися не лише гучними заявами, а й конкретними результатами — незалежно від того, де перебувають підозрювані.