Армія Ірану залишається однією з найбільших військових машин Близького Сходу. Дві паралельні структури — регулярні збройні сили Артеш і Корпус вартових ісламської революції — створюють унікальну систему, де конвенційна оборона території поєднується з ідеологічною відданістю режиму та асиметричними можливостями. Станом на 2026 рік загальна чисельність активного особового складу сягає приблизно 610 тисяч військовослужбовців.
Ця подвійність виникла після революції 1979 року і з роками лише зміцнювалася. Артеш відповідає за захист кордонів і ведення класичної війни, тоді як Корпус вартових ісламської революції контролює ракети, дрони, проксі-мережі та внутрішню безпеку. Останні конфлікти 2025–2026 років показали як сильні сторони цієї моделі, так і її вразливі місця — особливо в повітрі та на морі.
Санкції десятиліттями обмежували доступ до сучасних технологій, тож іранська військова промисловість зробила ставку на масове виробництво, модернізацію старої техніки та розвиток безпілотників. Результат — сила в кількості, артилерії та ракетній зброї, але помітне відставання в авіації та системах управління.
Історичні корені та формування подвійної армії
Регулярна армія Ірану бере початок ще з часів шахського режиму. Після 1979 року нове керівництво зберегло Артеш як конвенційну силу, але створило Корпус вартових ісламської революції як ідеологічний противагу. Конституція чітко розділила завдання: Артеш захищає незалежність і територіальну цілісність, а Корпус вартових охороняє саму революцію.
Війна з Іраком 1980–1988 років стала головним випробуванням. Саме тоді обидві структури набули бойового досвіду, а Корпус вартових перетворився з революційної міліції на повноцінну військову силу з власними сухопутними, морськими та аерокосмічними підрозділами. Після війни Артеш залишався чисельнішим, але фінансування і політичний вплив дедалі більше зміщувалися на користь Корпусу.
Реформи останніх десятиліть, зокрема програма «Тамен-оль-Аеме», мали зробити Артеш гнучкішим — більше бригад швидкого реагування, менше громіздких дивізій. Проте основний акцент на кількість і оборону території зберігся.
Структура збройних сил Ірану
Верховним головнокомандувачем є Верховний лідер. Оперативне керівництво здійснює Генеральний штаб збройних сил, якому підпорядковані і Артеш, і Корпус вартових. Це створює постійну інституційну конкуренцію за ресурси.
Артеш складається з чотирьох видів: сухопутні війська, військово-повітряні сили, військово-морські сили та війська протиповітряної оборони. Сухопутні сили організовані в п’ять регіональних корпусних штабів. Вони включають бронетанкові, механізовані та піхотні з’єднання, а також повітряно-десантні та спеціальні бригади, зокрема 55-ту повітряно-десантну і 65-ту бригаду спеціального призначення.
Корпус вартових ісламської революції має власні сухопутні сили, флот, аерокосмічні сили та елітний Корпус «Кудс» для зовнішніх операцій. Окремо існує ополчення Басидж, яке підпорядковується Корпусу і може мобілізувати сотні тисяч осіб. Саме ця структура забезпечує асиметричну відповідь і роботу з проксі-групами в регіоні.
Чисельність особового складу
Оцінки міжнародних аналітичних центрів сходяться на цифрі близько 610 тисяч активного персоналу. Сухопутні сили Артешу — найбільший компонент. Значна частина з них — призовники, термін служби яких становить близько 21 місяця. Це впливає на рівень підготовки та здатність до складних тривалих операцій.
За даними оцінок 2026 року, сухопутні сили Артешу налічують приблизно 350 тисяч осіб, з яких 200–220 тисяч — призовники, тоді як Корпус вартових ісламської революції має близько 190 тисяч військовослужбовців.
| Компонент | Активний особовий склад | Основне призначення |
|---|---|---|
| Сухопутні сили Артешу | ~350 000 | Конвенційна оборона території |
| Корпус вартових (загалом) | ~190 000 | Режимна безпека, асиметричні операції |
| Військово-повітряні сили Артешу | ~37 000 | Повітряна підтримка |
| Військово-морські сили Артешу | ~18 000 | Океанські операції |
| Війська ППО Артешу | ~12–15 000 | Протиповітряна оборона |
| Резерв | ~350 000 | Мобілізаційний ресурс |
Джерела даних: IISS Military Balance та Global Firepower 2026. Ці цифри залишаються орієнтовними, оскільки відкрита інформація обмежена, а події 2025–2026 років могли вплинути на реальну боєздатність окремих компонентів.
Басидж додає значний мобілізаційний потенціал. У разі повномасштабної загрози загальна кількість залучених осіб може перевищити мільйон. Однак якість підготовки та оснащення резервістів суттєво поступається кадровій армії.
Озброєння сухопутних військ
Сухопутні сили Артешу володіють найбільшим парком важкої техніки. Основу танкового парку складають модернізовані Т-72, застарілі американські М60 і британські «Чіфтен», а також іранські розробки «Зульфікар» і новіший «Каррар». Загальна кількість основних бойових танків оцінюється в межах 1500–1700 одиниць.
Сильною стороною залишається артилерія. Тисячі буксируваних і самохідних гармат, а також реактивні системи залпового вогню створюють щільний вогневий вал. Це класична радянська школа масованого застосування артилерії, адаптована до іранських умов.
Бронетранспортери і бойові машини піхоти — переважно радянські БМП-1/2, БТР-60 і місцеві модифікації. Спеціальні підрозділи мають сучасніші засоби, але масова піхота покладається на відносно просту техніку. Санкції змусили Іран розвивати власну промисловість, тому більшість нових систем — місцевого виробництва або глибока модернізація старих зразків.
Повітряні сили та протиповітряна оборона
Повітряні сили Артешу вважаються найслабшою ланкою. Основу парку все ще складають літаки часів шаха — F-4, F-5, F-14, а також обмежена кількість МіГ-29 і Су-24. Підтримка льотної придатності цих машин вимагає величезних зусиль. Кількість боєздатних бойових літаків не перевищує кількох сотень.
Війська протиповітряної оборони отримали певну кількість систем С-300 і власні комплекси, проте інтеграція і сучасність залишаються обмеженими. Події 2025–2026 років завдали відчутних ударів по аеродромах і радіолокаційних засобах, що ще більше ускладнило ситуацію.
Натомість безпілотна авіація розвивається стрімко. Іран став одним із провідних виробників ударних і розвідувальних дронів, які активно використовувалися як самим Іраном, так і його союзниками.
Військово-морські сили
Флот також розділений. Артеш відповідає за більші кораблі — фрегати, корвети і підводні човни класу «Кіло». Корпус вартових спеціалізується на швидкісних катерах, мінно-торпедній зброї та асиметричних діях у Перській затоці.
Стратегія «мозаїчної оборони» передбачає використання великої кількості малих платформ для насичення простору і створення загрози для великих кораблів противника. У 2026 році частина надводного флоту Артешу зазнала серйозних втрат, що змусило ще більше покладатися на асиметричні можливості Корпусу.
Роль у конфліктах останніх років
Червень 2025 і лютий–квітень 2026 стали найважчим випробуванням для іранських збройних сил після війни з Іраком. Сухопутні війська Артешу майже не постраждали, оскільки повномасштабного наземного вторгнення не було. Натомість авіація, флот і системи ППО зазнали відчутних втрат.
Сухопутні сили Артешу зберегли структуру і важку техніку, тоді як повітряні та морські компоненти понесли найбільші втрати під час ударів 2025–2026 років.
Корпус вартових втратив значну частину керівного складу, але зберіг здатність до ракетних і дронових ударів. Саме асиметрична складова — ракети, дрони і проксі — залишилася головним інструментом стримування. Артеш виконував переважно оборонну і допоміжну роль, що підтвердило його класичне призначення.
Після припинення активних бойових дій у квітні 2026 року обидві структури розпочали відновлення. Пріоритетом стало поповнення запасів дронів і ракет, а також ремонт уцілілої техніки.
Бюджет, промисловість і перспективи
Офіційний оборонний бюджет Ірану оцінюється в межах 8–9,5 мільярда доларів. Реальні витрати значно вищі завдяки позабюджетним джерелам Корпусу вартових. Фінансування традиційно розподіляється нерівномірно — Корпус отримує помітно більше ресурсів, ніж Артеш.
Військова промисловість зосереджена на самозабезпеченні. Підприємства виробляють танки, артилерію, ракети, дрони і боєприпаси. Якість не завжди відповідає світовим стандартам, але масовість виробництва дозволяє підтримувати чисельність озброєння.
Головні виклики на найближчі роки — оновлення авіації, підвищення професійності особового складу та подолання наслідків втрат 2025–2026 років. Армія Ірану залишається сильною в обороні власної території і здатною завдавати асиметричної шкоди, проте її можливості вести сучасну високотехнологічну війну обмежені.
Подвійна структура продовжує визначати характер іранських збройних сил. Артеш забезпечує масу і глибину оборони, Корпус вартових — ідеологічну відданість і інструменти дальньої проекції сили. Ця модель довела свою живучість, хоча й ціною технологічного відставання в окремих сферах. Станом на середину 2026 року Іран зберігає статус однієї з найчисельніших військових сил регіону з помітним потенціалом стримування.
