Міхеіл Саакашвілі, екс-президент Грузії та один із найяскравіших реформаторів пострадянського простору, вже майже п’ять років перебуває за гратами. Станом на липень 2026 року його доля залишається нерозривно пов’язаною з маленькою, але стратегічно важливою країною на Кавказі — і водночас із Україною, громадянство якої він зберігає.
Його історія — це не просто кримінальна справа. Це історія про реформи, які лякали корупціонерів, про війну з Росією 2008 року, про спроби перебудувати Одесу та про те, як навіть за металевими дверима можна залишатися голосом, який чують і в Тбілісі, і в Києві.
Сьогодні Саакашвілі утримується в пенітенціарній установі №12 у місті Руставі, за двадцять кілометрів від грузинської столиці. Офіційно його стан здоров’я називають задовільним, але сам політик та його захисники малюють зовсім іншу картину — картину щоденної боротьби за життя в умовах, які важко назвати гуманними.
Хто такий Міхеіл Саакашвілі: від революціонера до в’язня
Народжений 1967 року в Тбілісі, Саакашвілі став символом «Революції троянд» 2003 року. Тоді молодий, харизматичний юрист з американською освітою очолив масові протести проти фальсифікацій виборів і змусив президента Шеварднадзе піти у відставку.
За десять років президентства (2004–2013) Грузія пережила справжній прорив: повністю перебудували поліцію, ліквідували дорожні хабарі, запустили електронне урядування, суттєво зросла економіка. Країна з найкорумпованішої в Європі перетворилася на одну з найменш корумпованих у регіоні.
Водночас його стиль правління викликав гостру критику: звинувачення в авторитаризмі, тиску на опозицію, а після війни з Росією 2008 року — і в помилках зовнішньої політики. Після поразки на виборах 2012–2013 років Саакашвілі виїхав за кордон. У Грузії проти нього відкрили низку справ, які він назвав політично вмотивованими.
Українська глава: Одеса, реформи та подвійне громадянство
У 2015 році Саакашвілі приїхав в Україну на запрошення Петра Порошенка. Йому надали громадянство і призначили головою Одеської обласної державної адміністрації.
Він з ентузіазмом взявся за «чистку» регіону: звільняв чиновників, боровся з контрабандою в порту, намагався запустити прозорі тендери. Проте швидко зіткнувся з опором місцевих еліт та бюрократії. 2017 року Порошенко позбавив його українського громадянства — формально через порушення процедури.
2019-го новообраний президент Володимир Зеленський повернув Саакашвілі паспорт. А 2020 року призначив головою Виконавчого комітету реформ України. Політик активно коментував українські процеси, критикував повільність реформ і підтримував проєвропейський курс. Навіть перебуваючи в грузинській в’язниці, він неодноразово заявляв про підтримку України у війні з Росією та підтримував контакти з українськими посадовцями.
Повернення до Грузії та арешт 2021 року
У жовтні 2021-го, напередодні місцевих виборів, Саакашвілі таємно повернувся до Грузії. Він планував очолити опозиційний рух проти правлячої партії «Грузинська мрія» Бідзіни Іванішвілі, яку звинувачував у проросійському курсі.
Його затримали вже 1 жовтня в Тбілісі. Почалися суди, голодування, погіршення здоров’я. У травні 2022 року через критичний стан його перевели до цивільної клініки «Вівамед» у Тбілісі. Там він провів понад три роки — до листопада 2025-го.
Вироки, терміни та нова справа про «саботаж»
Грузинські суди винесли проти Саакашвілі кілька вироків.
Спочатку — заочні рішення про зловживання владою. Потім, уже після арешту, — нові. У березні 2025 року Тбіліський міський суд засудив його до 9 років за розтрату державних коштів. А за кілька днів — ще до 4,5 року за незаконний перетин кордону 2021 року.
Загальний термін з урахуванням попередніх вироків сягнув приблизно 12,5 року. За розрахунками багатьох джерел, це може означати перебування за гратами до 2030–2034 років залежно від того, як суди будуть зараховувати сукупність покарань.
Але це ще не все. На початку 2026 року розпочався новий судовий процес — уже за звинуваченнями в «державному саботажі», сприянні ворожій діяльності іноземної держави (згадується Україна), фінансуванні дій проти конституційного ладу та закликах до насильницької зміни влади. Саакашвілі та ще сімох опозиціонерів можуть додати від 3 до 15 років. Докази, за словами обвинувачення, включають навіть публічні заяви Володимира Зеленського.
Станом на середину 2026 року Міхеіл Саакашвілі відбуває покарання в пенітенціарній установі №12 у Руставі та водночас захищається у новій гучній справі про «саботаж», яка може суттєво продовжити його ув’язнення.
Де саме зараз Саакашвілі: руставська колонія №12
12 листопада 2025 року грузинська Спеціальна пенітенціарна служба повідомила: стан здоров’я Саакашвілі задовільний, стаціонарне лікування більше не потрібне — його виписали з «Вівамеду» і повернули до виправної колонії №12 у Руставі. Там він перебуває й досі.
Колонія вважається однією з найсуворіших у Грузії. За словами самого Саакашвілі (інтерв’ю lb.ua, квітень 2026), він проводить 23 години на добу в одиночній камері. На прогулянку його випускають лише на одну годину — у невеликий вольєр.
Здоров’я: офіційна версія та реальність
Офіційно — «задовільний стан». На практиці політик щодня приймає близько десяти видів ліків. У квітні 2026 року він розповів, що наприкінці березня втратив свідомість і його «відкачували». За два дні загадково випало все волосся на голові.
Саакашвілі наполягає: 2022 року, одразу після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну, його отруїли важкими металами. Грузинська влада ці звинувачення заперечує. Міжнародні організації та лікарі з різних країн неодноразово вимагали допуску незалежних медиків і переведення Саакашвілі на лікування за кордон — безуспішно.
Голос з-за грат: що говорить Саакашвілі у 2026-му
Навіть у таких умовах політик не замовкає. У інтерв’ю та письмових заявах він:
- називає нинішню владу Грузії «кримінальною диктатурою», жорсткішою за російську чи білоруську;
- закликає опозицію припинити внутрішні чвари і об’єднатися проти «режиму Іванішвілі»;
- підтримує Україну, підтримує контакти з українськими посадовцями;
- у листопаді 2025 року звертався до Володимира Зеленського з проханням включити його до списку цивільних полонених для можливого обміну.
Його дочка Жасмінка та теща живуть у Києві. Під час російських обстрілів він переживає за них особливо гостро.
Чому доля Саакашвілі важлива для України
Для багатьох українців Саакашвілі — не просто колишній грузинський президент. Він — людина, яка намагалася реформувати Одесу, очолювала комітет реформ при Зеленському, відкрито підтримує нашу боротьбу з Росією.
Його ув’язнення в Грузії, де правляча партія дедалі ближче до Москви, сприймається як символ того, як авторитарні режими розправляються з проєвропейськими політиками. Нові звинувачення з «українським слідом» лише підкреслюють цю паралель.
Міжнародні організації — Європейський парламент, окремі європейські лідери — вже визнавали Саакашвілі політичним в’язнем. Проте реального механізму його звільнення досі немає.
Що далі: можливі сценарії
Точна дата звільнення Саакашвілі залежить від того, як суди будуть рахувати сукупність вироків і чим закінчиться нова справа про «саботаж». У найоптимістичнішому сценарії — початок 2030-х. У песимістичному — значно пізніше.
Здоров’я залишається головним фактором. Міжнародний тиск, моніторинг правозахисників та увага української та європейської громадськості — єдине, що сьогодні реально впливає на умови його тримання.
Саакашвілі вже не вперше в житті опиняється в ролі символу. Колись він розгриз галстук на мітингу, щоб показати, як боротиметься з корупцією. Сьогодні він бореться за власне життя і за право Грузії бути вільною — з одиночної камери в Руставі.
І поки його голос долинає звідти, питання «Саакашвілі де зараз» залишається не просто запитом у пошуковику. Воно — нагадування про те, якою ціною іноді доводиться платити за проєвропейські переконання на пострадянському просторі.
Джерела ключових фактів: офіційні заяви Спеціальної пенітенціарної служби Грузії та інтерв’ю Міхеіла Саакашвілі українським медіа у 2026 році.