Для Росії збереження України з її інститутами та демократичними процедурами означатиме не відмову від мети знищення, а адаптацію стратегії. Якщо країну не вдалося зламати ззовні, її спробують підірвати зсередини.
Ідеальне вікно можливостей — етап виходу з війни. Найкритичніший період — повоєнні вибори. Тоді держава знекровлена й виснажена, а суспільство травмоване та поляризоване. Удар по незагоєних ранах може обернутися втратою дієздатності. Недооцінити нову загрозу — повторити помилку 2022 року. Вчасно розпізнати ризики — не допустити російського реваншу.
Токсичні сліди втручання
У нових умовах розгортатиметься повоєнний транзит, досвіду якого Україна не мала. Росія ж роками відточувала інструменти втручання. Від виборів до Європарламенту 2024 року до кампанії у Вірменії 2026-го Москва залишала токсичні цифрові сліди. Кремль може підійти до критичного моменту у найкращій дезінформаційній формі. У Києві існує ризик злегковажити загрозою.
Подвійна перемога Майї Санду в Молдові, втрата союзника Віктора Орбана в Угорщині, поразка Келіна Джорджеску в Румунії та невдача з Нікола Пашиняном у Вірменії не означають, що Москва відмовиться від мети. Росія діє як змія в засідці: якщо не вдалося вбити одразу — робить це повільно. Десятиліттями інтоксикувала Україну, залишивши скалічене політичне тіло.
Кремль прагне запустити каскад руйнівних процесів: зневіру, підозру, ненависть і внутрішню ворожнечу. Занурити країну в цикл нестабільності — від холодного протистояння до гарячого конфлікту: народ проти влади, влада проти журналістів, переселенці проти місцевих, ветерани проти ухилянтів. Завдання наразі — вивчити склад московського інформаційного «Новічка» та підготувати антидот.
Сучасні технології впливу
Вимушена електоральна пауза залишила Україну на узбіччі розвитку виборчих технологій. Світ опанував нову зброю — штучний інтелект, а Росія перейшла від ізольованих операцій до єдиної транснаціональної екосистеми інформаційного впливу. Моделі, відпрацьовані в Молдові та Румунії 2024–2025 років, розгортаються в Угорщині, Німеччині, Нідерландах і проявляються на виборах у Вірменії 2026 року.
Сьогодні діє цілісний механізм: ШІ виконує роль центральної нервової системи та фабрики контенту, Telegram — центру координації, TikTok — механізму вірусного охоплення, інфлюенсери — носіїв довіри, ботомережі — інструменту масштабування. Telegram у руках спецслужб став центром дистрибуції дезінформації. TikTok уже забезпечив стрімкий злет Жордану Барделлі у Франції, Келіну Джорджеску в Румунії та AfD у Німеччині. Масове залучання національних інфлюенсерів працює в Німеччині та Угорщині.
Інтеграція з генеративним ШІ робить «активні заходи» критично небезпечними. У 2025 році кожен четвертий інцидент дезінформації містив ШІ-інструменти. Дослідження показують, що люди не здатні надійно розпізнавати синтетичний контент — точність наближається до рівня випадковості. Складається ситуація, коли правда коштує дорого, а брехня — дешево. Легше створити новий фейк, ніж спростовувати старий.
У таких умовах майбутні вибори ризикують перетворитися на зіткнення штучно згенерованих реальностей. Перед Україною постають виклики безпрецедентного масштабу. Кремль навряд чи здатен привести до влади відверто промосковського президента. Його мета інша: посіяти зерна розбрату щодо підсумків війни, підірвати довіру до демократії, роздмухати конфліктні теми, посилити антиєвропейські й антинатівські наративи, поставити під сумнів чесність голосування.
Усе це може стати ґрунтом для кремлівського реваншу. Україна має бути готовою існувати в умовах одночасної війни й миру, де межа стирається, конфлікт стає постійним, а ворожий вплив — безперервним. Це означає необхідність вивчити російський інформаційний арсенал і побудувати повноцінну систему цифрового захисту. Війна дала Україні безцінний досвід адаптації та покоління фахівців. Вибори — це тест на демократичну життєздатність і боротьба за право на власну реальність.
Андрій Демартіно