Коли учні відкривають підручник з історії України 8 клас Щупак, перед ними постає не просто перелік дат і битв, а жива епоха, в якій український народ уперше за довгі століття почав творити власну державність. Цей посібник авторського колективу під керівництвом Ігоря Щупака, виданий 2025 року для Нової української школи, охоплює період Раннього Нового часу — від середини XVI до кінця XVIII століття. Він показує, як звичайні люди ставали героями, а степова вольниця перетворювалася на організовану силу, здатну протистояти імперіям.
Цей курс — про витоки сучасної української ідентичності. Саме тоді сформувалися традиції самоврядування, військової демократії та наполегливої боротьби за право вирішувати свою долю. Підручник не просто розповідає про події — він допомагає зрозуміти причини й наслідки, аналізувати роль особистостей і бачити, як далеке минуле відлунює в сьогоднішній боротьбі України за свободу та європейський вибір.
Розділи підручника логічно ведуть від життя українських земель у складі Речі Посполитої через народження козацтва до створення Гетьманщини та її трагічної ліквідації. Кожен параграф містить документи, карти, запитання для роздумів і практичні завдання, що робить вивчення глибоким і цікавим.
Українські землі в Речі Посполитій: соціальні та релігійні перетворення XVI — першої половини XVII ст.
Після Люблінської унії 1569 року більшість українських територій опинилася під владою польської корони. Великі магнати отримали величезні маєтки, а селяни дедалі глибше занурювалися в кріпацтво. Економіка працювала на експорт зерна, що збагачувало шляхту, але посилювало соціальну напругу. Міста розвивалися, з’являлися цехи й торгівля, проте політичні права залишалися обмеженими.
Релігійне життя стало справжнім полем битви. Берестейська церковна унія 1596 року спробувала поєднати православну традицію з католицькою ієрархією. Частина clergy й вірян прийняла унію, створивши греко-католицьку церкву, інші залишилися вірними православ’ю. Це викликало гостру полеміку, появу братств і потужну літературну спадщину. Острозька академія та книгодрукування Івана Федорова стали осередками культури й освіти.
Культурне життя вирувало: полемічні твори Івана Вишенського, розвиток барокового стилю в архітектурі та мистецтві. Ці процеси не просто відображали кризу — вони готували ґрунт для національного пробудження, яке незабаром вибухне козацькою силою.
Становлення козацтва — унікальний феномен української історії
Козацтво народилося на степовому прикордонні як відповідь на загрози з півдня та соціальний гніт. Перші січі з’явилися ще в середині XVI століття. Дмитро Вишневецький (Байда) організував фортецю на Хортиці, заклавши традиції військової демократії. Запорозька Січ стала справжньою «республікою» з виборними отаманами, козацькою радою та суворими законами.
Козаки поєднували рільництво, скотарство й військові походи. Їхні чайки борознили Чорне море, досягаючи турецьких берегів. Реєстрове козацтво, створене польською владою для охорони кордонів, поступово ставало окремою верствою з власними правами. Повстання кінця XVI — початку XVII століття (Косинського, Наливайка) та походи Петра Конашевича-Сагайдачного (Москва 1618 року, Хотин 1621 року) довели: козацтво — це не просто військо, а сила, що здатна захищати українські інтереси.
У 20–30-х роках XVII століття напруга зросла. «Ординація Війська Запорозького» 1638 року спробувала обмежити козацькі вольності, але це лише підлило олії у вогонь. Козацтво вже не могло залишатися в рамках Речі Посполитої — воно готувалося до рішучого кроку.
Козацька революція середини XVII століття: народження держави
Передумови вибуху назрівали десятиліттями. Особиста образа Богдана Хмельницького на польського шляхтича стала лише іскрою. У 1648 році гетьман уклав союз із кримським ханом Іслам-Гіреєм III і повів козацько-селянське військо в наступ. Перемоги під Жовтими Водами, Корсунем і Пилявцями вразили всю Європу.
Зборівський договір 1649 року юридично визнав існування козацької держави на значній території. Проте війна тривала. Поразка під Берестечком 1651 року та Білоцерківський договір не зламали духу. Іван Богун та інші полковники продовжували боротьбу. У 1652 році блискуча перемога під Батогом знову повернула ініціативу.
Українська козацька держава — Військо Запорозьке — отримала чітку структуру: гетьман, генеральна старшина, полки й сотні. Зовнішня політика велася активно: пошуки союзників у Швеції, Молдові, Трансильванії. Переяславська угода 1654 року з Московським царством стала прагматичним військовим союзом проти Речі Посполитої. Вона передбачала збереження козацьких вольностей і автономії, хоча подальші події показали всю складність такого партнерства.
Цей період — справжній поворотний момент. Уперше за століття українці створили власну державу з армією, адміністрацією та дипломатією. Богдан Хмельницький увійшов в історію як архітектор цієї державності.
Руїна та гетьманство Мазепи: випробування на міцність
Після смерті Хмельницького 1657 року почалася Руїна — період внутрішніх чвар і зовнішнього тиску. Іван Виговський спробував укласти Гадяцьку угоду з Польщею, але вона не втрималася. Конотопська битва 1659 року стала однією з найяскравіших перемог козацького війська над московськими силами.
Розкол на Лівобережну й Правобережну Гетьманщину, правління Юрія Хмельницького, Павла Тетері, Івана Брюховецького, Петра Дорошенка — усе це часи постійної боротьби за єдність. Іван Самойлович та Чигиринські походи, Бахчисарайський мир і «Вічний мир» 1686 року закріпили поділ українських земель.
Найяскравіша постать цієї доби — Іван Мазепа. За майже чверть століття його гетьманства (1687–1709) Гетьманщина досягла культурного розквіту: будівництво храмів у стилі українського бароко, підтримка Києво-Могилянської академії, розвиток освіти й мистецтва. Проте Полтавська битва 1709 року та союз зі шведським королем Карлом XII завершилися поразкою. Мазепа змушений був піти у вигнання.
У 1710 році Пилип Орлик створив Конституцію — один із найпрогресивніших державних документів того часу, з ідеями поділу влади та захисту прав козацтва. Вона залишилася в історії як символ прагнення до правової держави.
Українські землі у 20–90-х роках XVIII століття: втрата автономії та нові реалії
Імперська політика Росії дедалі сильніше наступала на козацькі вольності. У 1764 році гетьманство було ліквідовано. Остання Запорозька Січ проіснувала до 1775 року — її зруйнували за наказом Катерини II. Кримське ханство було підкорене Росією наприкінці століття.
Поділи Речі Посполитої 1772, 1793 та 1795 років остаточно поділили українські землі між Російською імперією та Австрією. На Правобережжі та в Галичині зберігалися польські та австрійські порядки, а на Лівобережжі та Слобожанщині впроваджувалася імперська уніфікація.
Попри втрату політичної автономії, культурне життя не згасало. Барокові традиції поєднувалися з просвітницькими ідеями. Гайдамацькі рухи, зокрема Коліївщина 1768 року, показували, що прагнення до справедливості та волі залишалося живим.
Цей період завершує курс, але не історію. Пам’ять про козацьку державність, про героїв Хмельниччини та про прагнення до самоврядування стала фундаментом для національного відродження XIX століття і для сучасної України.
Ключові дати та події курсу «Історія України 8 клас Щупак»
| Рік | Подія | Ключова постать / документ | Наслідки для України |
| 1569 | Люблінська унія | Річ Посполита | Українські землі під польською короною, посилення кріпацтва |
| 1596 | Берестейська унія | Православна та Католицька церкви | Розкол церкви, початок релігійної боротьби |
| 1648–1657 | Козацька революція (Хмельниччина) | Богдан Хмельницький | Створення козацької держави — Війська Запорозького |
| 1654 | Переяславська угода | Богдан Хмельницький, московський цар | Військовий союз, збереження автономії (на початковому етапі) |
| 1659 | Конотопська битва | Іван Виговський | Одна з найбільших перемог над московськими військами |
| 1687–1709 | Гетьманування Івана Мазепи | Іван Мазепа | Культурний розквіт Гетьманщини |
| 1710 | Конституція Пилипа Орлика | Пилип Орлик | Перший проект конституційного устрою в Україні |
| 1775 | Ліквідація Запорозької Січі | Російська імперія | Кінець козацької автономії на півдні України |
Дані узагальнено на основі підручника Історія України 8 клас Щупак авторського колективу (видавництво «Оріон», 2025).
Опановуючи матеріал підручника, учні бачать не лише хроніку подій, а й живу тканину історії. Рекомендується звертати увагу на причинно-наслідкові зв’язки, аналізувати історичні документи та карти, порівнювати різні гетьманські стратегії та шукати паралелі з сучасністю. Саме такий підхід робить курс не набором фактів, а справжнім інструментом розуміння України — її минулого, сьогодення та майбутнього. Козацька воля, прагнення до справедливості та державності, закладені в XVI–XVIII століттях, залишаються надихаючим прикладом для кожного покоління.