Хамас це абревіатура від арабської назви «Харакат аль-Мукавама аль-Ісламія», що перекладається як «Ісламський рух опору». Організація виникла в грудні 1987 року під час Першої інтифади як відповідь палестинців на ізраїльську окупацію. Її засновником став шейх Ахмед Ясін — паралізований імам із Сектора Гази, який раніше очолював місцеве відділення «Братів-мусульман».
Від самого початку Хамас поєднував політичну діяльність, соціальну допомогу та збройну боротьбу. Він швидко набув популярності серед частини палестинського населення завдяки мережі мечетей, шкіл і благодійних фондів. Водночас військова складова зробила його одним із головних акторів ізраїльсько-палестинського конфлікту.
Станом на серпень 2026 року організація перебуває в стані глибокої трансформації після майже трирічної війни в Газі. Її цивільна адміністрація оголосила про відставку, а міжнародні посередники намагаються домовитися про роззброєння. Проте ідеологічне ядро залишається незмінним.
Історія створення та перші кроки
Шейх Ахмед Ясін і його соратники, серед яких був Абдель Азіз аль-Рантісі, офіційно проголосили Хамас 10 грудня 1987 року. Рух виріс із благодійної організації «Муджама аль-Ісламія», яку Ясін створив ще в 1973 році. Спочатку Ізраїль навіть поблажливо ставився до ісламістів, сподіваючись, що вони ослаблять світський ФАТХ і Організацію визволення Палестини.
Ця ставка не спрацювала. Уже в кінці 1980-х Хамас почав проводити збройні акції. У 1990-х роках, під час Другої інтифади, організація стала відомою завдяки терактам-самогубствам. У 2006 році Хамас переміг на парламентських виборах у Палестині, а в 2007-му силою витіснив ФАТХ із Сектора Гази і встановив там одноосібний контроль.
Відтоді Газа стала фактично «державою в державі». Хамас розбудував систему управління, поліцію, суди та власні збройні сили. Паралельно він постійно конфліктував з Ізраїлем, запускаючи ракети та організовуючи атаки через тунелі.
Ідеологія та дві хартії
Основою ідеології Хамас є сунітський ісламізм, поєднаний із палестинським націоналізмом. Організація вважає всю територію колишньої Підмандатної Палестини ісламським вакфом, який не можна віддавати.
Оригінальна Хартія 1988 року відкрито закликала до знищення Ізраїлю і містила антисемітські формулювання, що посилалися на «Протоколи сіонських мудреців».
У 2017 році Хамас опублікував новий документ під назвою «Загальні принципи та політика». У ньому організація пом’якшила риторику: відмовилася від прямої згадки «Братів-мусульман», заявила, що бореться не з євреями, а з «сіоністським проєктом», і погодилася на створення палестинської держави в межах 1967 року як тимчасовий компроміс. При цьому повне звільнення «від річки до моря» залишається стратегічною метою.
Ця подвійність дозволяє Хамасу говорити різними мовами з різною аудиторією. Для західних дипломатів — про готовність до переговорів. Для власних бійців і радикальних прихильників — про незмінність джихаду.
Структура організації
Хамас має складну багаторівневу будову. Найвищий орган — Рада шури (консультативна рада), яка обирає Політичне бюро з 15 членів. Політичне бюро визначає стратегію. Окремо діє військова гілка — Бригади Ізз ад-Дін аль-Кассам.
Соціальна мережа (даава) займається благодійністю, освітою та релігійною пропагандою. Саме через мечеті та гуманітарні фонди Хамас десятиліттями зміцнював вплив серед населення Гази. Після смерті Ісмаїла Ханії в 2024 році та Ях’ї Сінвара того ж року організація перейшла до колективного керівництва. У липні 2026 року головою Політичного бюро обрали Халіля аль-Хайю.
| Рівень | Орган | Функції |
|---|---|---|
| Найвищий | Рада шури | Стратегічні рішення, обрання керівництва |
| Політичний | Політичне бюро | Зовнішня політика, переговори |
| Військовий | Бригади аль-Кассам | Збройні операції, ракети, тунелі |
| Соціальний | Даава | Благодійність, освіта, пропаганда |
Дані структуровані на основі відкритих аналітичних матеріалів Ради з міжнародних відносин та офіційних звітів.
Міжнародний статус і визнання терористичною організацією
США внесли Хамас до списку іноземних терористичних організацій ще 8 жовтня 1997 року. Європейський Союз, Велика Британія, Канада, Австралія, Японія, Нова Зеландія та низка інших держав зробили те саме. Станом на 2026 рік до цього списку додалися Коста-Рика, Еквадор, Гондурас і Тринідад і Тобаго.
ООН як організація офіційно не визнає Хамас терористичним утворенням. Деякі країни, зокрема Іран, Катар і Туреччина, підтримують з ним політичні контакти та надають фінансову допомогу. Це створює постійну напругу в міжнародній дипломатії.
Для України, яка сама зазнала терористичних атак і окупації, позиція щодо таких організацій є принциповою: насильство проти цивільних і використання людських щитів не можуть бути виправдані жодною політичною метою.
Хамас у Газі: влада, війна і сучасний стан
З 2007 по 2023 рік Хамас повністю контролював Сектор Гази. Він отримував фінансування з Ірану, Катару та через контрабанду. Паралельно будував тисячі тунелів і накопичував ракетний арсенал.
7 жовтня 2023 року Бригади аль-Кассам здійснили масштабний напад на Ізраїль, який призвів до загибелі близько 1200 людей і взяття в заручники понад 240 осіб. Це спровокувало війну, яка тривала майже два роки. За оцінками міжнародних організацій, у Газі загинули десятки тисяч людей, інфраструктура була зруйнована.
У жовтні 2025 року було досягнуто припинення вогню. Усі живі заручники повернулися додому. У липні 2026 року Хамас оголосив про відставку своєї цивільної адміністрації. Президент США Дональд Трамп заявив про домовленість щодо роззброєння під егідою спеціальної «Ради миру». Хамас, однак, наполягає, що складе зброю лише після повного виведення ізраїльських військ і гарантій відбудови.
Лідер організації Халіль аль-Хайя публічно заявляє, що будь-які угоди є тимчасовими. Військова структура, хоча й сильно ослаблена, зберігає здатність до асиметричних дій.
Вплив на регіон і уроки для світу
Хамас демонструє, як ісламістська ідеологія може поєднуватися з націоналістичною риторикою і соціальною роботою. Він використовує гуманітарну допомогу для зміцнення політичного впливу і ніколи не відмовляється від збройної боротьби як головного інструменту.
Для багатьох країн Близького Сходу досвід Гази став попередженням. Авторитарні режими побоюються подібних рухів у себе вдома. Водночас частина арабської громадської думки продовжує бачити в Хамасі символ спротиву.
Українському читачеві варто розуміти: конфлікт у Газі — це не лише локальна історія. Він впливає на енергетичні ринки, міжнародну безпеку і навіть на позиції окремих політичних сил у Європі. Точний аналіз фактів, а не емоційні гасла, допомагає бачити реальну картину.
Хамас залишається одним із найстійкіших і найсуперечливіших акторів сучасного Близького Сходу. Його майбутнє залежить від того, чи зможе організація відмовитися від насильства як основного методу. Поки що ознак такої відмови немає. Міжнародна спільнота продовжує шукати формули, які б дозволили стабілізувати регіон без повторення трагедії 7 жовтня.
