В Україні триває зміна складу Кабінету міністрів. Проте головне не в тому, хто саме очолить міністерства. Країні потрібна не просто нова команда, а принципово нова модель державного управління воєнної економіки.
За даними опитування джерела, 88% українців очікують перезавантаження центральної влади після війни. Заміна облич без зміни моделі лише відтворить колишні вади та неефективність.
Війна робить реформи ультратерміновими. Держава, яка витрачає понад половину бюджету на оборону, не може дозволити собі повільну й бюрократичну систему. Ефективніша економіка — сильніша армія.
Ліберальні реформи як військова necessity
Ліберальні економічні реформи сьогодні — це питання військової спроможності. Україна не виграє довгу війну кількістю чиновників. Перевагою має стати відкрита економіка, конкуренція та інтеграція із Заходом. Дерегуляція вивільнить ресурс для фінансування армії.
Бізнес називає головною перешкодою непередбачувані дії держави. Високі податки та регуляторний тиск болючіші за багато інших чинників. Після припинення вогню підприємці очікують податкової реформи та зменшення регуляторного тиску.
Суспільство хоче одночасно безпеки і свободи. Мета оновленого уряду — забезпечити зростання продуктивності та сформувати інституції для прориву. Багато пунктів уже відображено в попередніх планах, однак бракує моделі, яка перетворить зобов’язання на працюючу систему.
Три горизонти пріоритетів
Новий уряд має працювати за трьома горизонтами: стійкість (тижні й місяці), інституції (місяці) та суб’єктність (увесь мандат). Усі пріоритети спираються на безумовний захист оборони, максимальну економічну свободу та інституційну спроможність держави.
На горизонті стійкості ключові завдання — енергетична та фіскальна стабільність, розвиток оборонно-промислового комплексу як драйвера зростання та ефективне використання людського капіталу. На горизонті інституцій — реформа Кабміну, детінізація через стимули, інклюзивність та євроінтеграція. На горизонті суб’єктності — національна економічна стратегія, демографічна стабілізація, мобілізація приватного капіталу та технологічний суверенітет.
Ключовий виклик — чи вистачить сміливості перейти від стратегії виживання до стратегії прориву. Економічна свобода, сильні інститути та технологічна модернізація створюють ресурс для фронту та довгострокової безпеки. Безпека і свобода взаємно підсилюють одна одну.
