У селі Вільшанка на подільській землі 25 квітня 1907 року народився хлопець, який згодом змусив тисячі українських дітей мріяти про крижані простори, морські шторми та незвідані глибини. Микола Петрович Трублаєвський, відомий під псевдонімом Микола Трублаїні, прожив лише 34 роки. За цей час він встиг стати одним із перших українських майстрів пригодницької прози, журналістом, мандрівником і педагогом, який закладав у юних читачів любов до пізнання світу.
Його книги досі перевидають, а ім’я носять школи, бібліотеки та літературна премія. Твори Трублаїні поєднують динамічний сюжет, точні наукові деталі та щиру віру в силу людського духу. Вони народилися з реальних експедицій, де автор сам опинявся в авралах і крижаних пастках. Це не просто розповіді — це запрошення до дії, до сміливості й допитливості.
Коріння на подільській землі
Дитинство Миколи Трублаїні минуло в небагатій родині. Батько, лісоруб Петро Гнатович, вирушив на заробітки до Сибіру, тож хлопця виховували мати Євгенія Яківна — сільська вчителька — та бабуся Любов Устимівна. У п’ять років Микола вже вільно читав. Мати часто брала сина до школи, і той жадібно вбирав знання.
У 1915 році він вступив до Немирівської гімназії. Навчання перервала громадянська війна. У п’ятому класі підліток утік на фронт, прагнучи допомогти. По дорозі впав з вагона поїзда й тяжко покалічив ноги. Після одужання повернувся додому й став комсомольським активістом: організовував хату-читальню, керував сільською самодіяльністю, у шістнадцять років завідував сільбудом. Енергія та thirst до нового вже тоді визначали його характер.
Шлях до слова й перші рейси
У 1924–1925 роках Трублаїні переїжджає до Харкова. Він закінчує Всеукраїнські курси журналістики, працює кореспондентом газети «Вісті», навчається на фізико-математичному факультеті Харківського інституту народної освіти. Перші публікації з’являються під псевдонімом Гнат Завірюха.
Саме в Харкові народжується головний псевдонім. Друг, письменник Терень Масенко, пожартував, порівнявши непосидючого юнака з італійськими журналістами, які носилися містом. «Трублаїні» — італізоване прізвище-жарт — прилипло назавжди. У 1927 році Микола вирушає в двомісячну поїздку на Далекий Схід як кореспондент. Репортажі «Листи з далекої подорожі» та «Великим Сибірським шляхом» вже показують його талант бачити деталі й передавати атмосферу.
Арктика: крига, вогонь і характер
Справжнім випробуванням і водночас великою школою стали полярні експедиції. У 1929–1930 роках Трублаїні мріяв потрапити на криголам «Ф. Літке», що прямував до острова Врангеля. Місце журналіста було зайняте. Тоді він швидко опанував професії кочегара, механіка та вантажника й влаштувався котельним днювальним. Працював в авралах, відправляв радіограми до редакції, а враження лягли в основу книг «До Арктики через тропіки», «Людина поспішає на Північ» та «„Ф. Літке“ — переможець криги».
За участь у рейсі його нагородили медаллю. У 1932 році письменник знову вирушив у Арктику — вже на криголамах «Сибіряков» і «Русанов». Ці подорожі дали йому не лише матеріал для оповідань, а й глибоке розуміння людей Півночі — ескімосів, ненців, чукчів, їхнього побуту, боротьби зі стихією та взаємодопомоги.
Саме досвід реальних рейсів зробив твори Трублаїні максимально достовірними: опис криги, роботи машин, людських стосунків у екстремальних умовах не вигаданий — він пропущений крізь власну шкіру й долоні, що тримали вугілля й штурвал.
Книги, що запалюють серця юних читачів
За неповні десять років активної творчості (1931–1941) Микола Трублаїні видав понад тридцять книжок. Його стиль — це динамічний сюжет, романтика й точні пізнавальні деталі. Письменник свідомо вивчав техніку мореплавства, консультувався з ученими, сам опускався в скафандрі водолаза й літав на літаках, щоб описати все правдиво.
Ось лише кілька ключових творів:
| Назва | Рік | Жанр | Ключова тема |
|---|---|---|---|
| Лахтак | 1935 | Повість | Героїчні будні команди в Арктиці, випробування кригою й характером |
| Мандрівники | 1938 | Повість | Подорожі юних дослідників, виховання допитливості та дружби |
| Шхуна «Колумб» | 1939–1940 | Повість | Морські пригоди, боротьба зі шпигуном, наукові відкриття на Чорному морі |
| Глибинний шлях | 1941 | Науково-фантастичний роман | Підводні дослідження, фантастика й реальні технології глибин |
Дані про твори та події базуються на матеріалах Української Вікіпедії та архівів Центральної дитячої бібліотеки України.
У «Лахтаку» читач переживає разом з командою шторми, поломки й перемоги над льодом. «Шхуна „Колумб“» — це динамічна історія про підлітків, які протистоять небезпекам і водночас пізнають морську справу. «Глибинний шлях» став одним із перших українських науково-фантастичних романів для юних читачів. Трублаїні не просто розповідав історії — він закладав у них мрію стати дослідником, моряком чи інженером.
«Я знаю, про яких героїв мені писати. Але переді мною стоїть завдання так про них написати, аби мої юні читачі… самі ставали схожими на них, проймались їх сміливістю, відвагою… Моя мета — запалити юних читачів бажанням стати дослідниками Арктики, моряками…» — так формулював своє кредо сам письменник.
У 1934 році Трублаїні організував при Харківському палаці піонерів Клуб юних дослідників Арктики. Діти вивчали штурманську справу, географію, топографію. Наступного року вони «попливли» за Полярне коло у спеціальному вагоні «Криголам на колесах». Пізніше з’явився Клуб юних дослідників підводних глибин. Письменник буквально створював простір для мрій і практичних навичок.
Останній рейс і вічна спадщина
З перших днів німецько-радянської війни Микола Трублаїні став воєнним кореспондентом фронтової газети «Знамя Родины». 20 вересня 1941 року він вирушив на фронт. Під час одного з боїв під селом Козолугівка Токмацького району (Запорізька область) письменника смертельно поранило осколком бомби. 4 жовтня 1941 року він помер у санітарному потязі. Похований у братській могилі біля станції Ровеньки на Луганщині.
За коротке життя Трублаїні встиг більше, ніж багато хто за довгі десятиліття. На батьківщині у Вільшанці та в Харкові встановлено пам’ятники, діють музеї. Ім’я письменника носять школи й бібліотеки. Вінницька обласна організація Національної спілки письменників України заснувала молодіжну літературну премію його імені. Книги продовжують видавати, а діти й досі обирають їх серед перших пригодницьких історій.
Микола Трублаїні залишився в українській культурі як людина, яка вміла перетворювати реальні випробування на світлі, натхненні історії. Його герої — звичайні люди, які в критичний момент виявляють силу характеру, відданість товаришам і Батьківщині. Саме тому твори письменника не старіють: вони продовжують виховувати сміливість, допитливість і віру в те, що навіть найхолодніша крига або найглибша безодня можуть бути подолані.