У Києві 1917 року, коли Російська імперія вже тріщала по всіх швах після Лютневої революції, невелика група українських діячів зробила те, чого ніхто не очікував. Вони почали видавати універсали — офіційні звернення до народу, які крок за кроком перетворювали мрію про власну державу на реальність. Універсали УЦР стали не просто паперовими деклараціями. Вони стали точками опори, на яких вибудовувалася українська державність посеред хаосу світової війни та революцій.
Українська Центральна Рада, створена в березні 1917 року під головуванням Михайла Грушевського, спочатку діяла обережно. Проте відмова Тимчасового уряду Росії навіть обговорювати автономію України змусила Раду перейти до рішучих кроків. За дев’ять місяців чотири універсали встигли пройти шлях від вимоги самоврядування всередині Росії до повного розриву з будь-якою імперією. Це був стрімкий, драматичний і водночас логічний рух до незалежності.
Сьогодні, коли ми говоримо про витоки сучасної української державності, неможливо оминути ці чотири документи. Вони не тільки зафіксували політичні етапи, а й заклали принципи народовладдя, соціальної справедливості та територіальної цілісності, які відлунюють і в наші дні.
Як усе починалося: Центральна Рада на тлі революції
Після повалення царату в лютому 1917 року в Києві швидко сформувалася Українська Центральна Рада. Спочатку це була громадська організація, яка об’єднала партії, профспілки, військові комітети та культурні товариства. Уже в квітні-травні вона перетворилася на реальний центр влади на українських землях. Головою обрали видатного історика Михайла Грушевського, а Володимир Винниченко став головою Генерального Секретаріату — першого українського уряду.
Тимчасовий уряд у Петрограді категорично відмовлявся визнавати навіть перспективу української автономії. Це стало останньою краплею. Рада обрала шлях «ні бунту, ні покірності» — мирно, але наполегливо добиватися прав українського народу. Саме в цій атмосфері й народився перший універсал.
Перший універсал УЦР: «Однині самі будемо творити наше життя»
10 червня 1917 року (23 червня за новим стилем) на Другому Всеукраїнському військовому з’їзді Володимир Винниченко зачитав текст, який сколихнув усю країну. Перший універсал УЦР проголошував автономію України у складі демократичної Росії, але з чітким застереженням: «Не одділяючись від всієї Росії… народ український має сам порядкувати своїм життям».
Документ визначав, що єдиним джерелом влади в Україні є український народ. Закони мали ухвалювати Всенародні Українські Збори. Рада брала на себе відповідальність за порядок у краї та закликала всі національності, що живуть на українській землі, до спільної праці.
Цей універсал став справжнім проривом. Він не просто декларував права — він фактично запроваджував їх явочним порядком. Уже 28 червня 1917 року Рада створила Генеральний Секретаріат — перший український уряд. Тимчасовий уряд у Петрограді змушений був піти на переговори, бо ігнорувати такий документ було неможливо.
Перший універсал УЦР показав: українці не просять милості, вони беруть відповідальність за свою долю. Це був момент, коли ідея автономії перестала бути лише гаслом і стала політичною реальністю.
Другий універсал УЦР: вимушений компроміс у липні 1917 року
Переговори з делегацією Тимчасового уряду, яка прибула до Києва наприкінці червня, завершилися компромісом. 3 липня 1917 року (16 липня за новим стилем) Центральна Рада ухвалила Другий універсал. Документ виглядав як крок назад: Рада зобов’язувалася не проголошувати повну автономію до Всеросійських установчих зборів і погоджувалася, що остаточну форму державного устрою України визначать саме ці збори.
Насправді ж Другий універсал УЦР зафіксував важливу перемогу. Тимчасовий уряд визнав Генеральний Секретаріат крайовим органом влади в Україні. Рада отримала реальні важелі впливу, а українські військові частини — право на українізацію. Документ опублікували чотирма мовами — українською, російською, єврейською та польською, підкреслюючи багатонаціональний характер майбутньої автономії.
Багато сучасників сприйняли Другий універсал як поразку. Проте насправді він дав Раді час зміцнити позиції, сформувати армію та підготувати ґрунт для наступних, більш радикальних кроків. Компроміс виявився тактичним ходом у довгій грі за державність.
Третій універсал УЦР: народження Української Народної Республіки
7 листопада 1917 року (20 листопада за новим стилем), одразу після більшовицького перевороту в Петрограді, Центральна Рада зробила новий рішучий крок. Третій універсал проголосив створення Української Народної Республіки. Формально УНР ще залишалася у федеративному зв’язку з Росією, але вся реальна влада на території України переходила до Центральної Ради та Генерального Секретаріату.
Документ чітко окреслив територію республіки — дев’ять губерній колишньої Російської імперії. Скасовувалася приватна власність на землю, вводився восьмигодинний робочий день, проголошувалися широкі громадянські свободи та національно-персональна автономія для меншин. Смертну кару скасували. Вибори до Українських Установчих Зборів призначили на 9 січня 1918 року.
Третій універсал УЦР став точкою неповернення. Він перетворив Україну з автономної одиниці на республіку з власною системою влади. Саме з цього моменту почалася відкрита боротьба за реальну незалежність — спочатку проти більшовиків, які намагалися встановити свою владу в українських містах, а згодом і проти інших зовнішніх сил.
Четвертий універсал УЦР: повна незалежність 22 січня 1918 року
9 січня 1918 року (22 січня за новим стилем) Мала Рада ухвалила, а 22 січня публічно проголосила Четвертий універсал. Цей документ назавжди увійшов в історію знаменитою фразою:
Однині Українська Народна Республіка стає самостійною, ні від кого не залежною, вільною, суверенною державою українського народу.
Генеральний Секретаріат перейменували на Раду Народних Міністрів. Армію планували замінити народною міліцією. Землю передавали селянам без викупу. Держава брала під контроль банки та зовнішню торгівлю. Універсал доручив уряду довести до кінця мирні переговори з Центральними державами — так з’явився Брестський мирний договір.
Четвертий універсал УЦР з’явився в момент, коли більшовицькі війська вже наступали на Київ. Документ не просто проголошував незалежність — він мобілізував націю на її захист. 22 січня згодом стало символічною датою: саме в цей день 1919 року відбулася й урочиста проголошення Акта Злуки УНР та ЗУНР.
Порівняння чотирьох універсалів УЦР
| Універсал | Дата | Основна ідея | Ключові положення | Наслідки |
| І | 10 (23) червня 1917 | Автономія у складі Росії | Самоврядування українським народом, Всенародні Збори | Створення Генерального Секретаріату |
| ІІ | 3 (16) липня 1917 | Компроміс з Петроградом | Визнання Генерального Секретаріату, відкладення повної автономії | Зміцнення позицій Ради, українізація військ |
| ІІІ | 7 (20) листопада 1917 | Проголошення УНР | Республіка з повною владою Ради, соціальні реформи, свободи | Реальна державність на 9 губерніях |
| IV | 9 (22) січня 1918 | Повна незалежність | Суверенна держава, земля селянам, контроль над банками, мир з Центральними державами | Брестський мир, Акт Злуки 1919 року |
(дані узагальнено на основі матеріалів Українського інституту національної пам’яті та архівних документів)
Кожен універсал розв’язував конкретні завдання свого часу. Разом вони утворили цілісну траєкторію державотворення — від перших кроків самоврядування до повноцінної незалежної республіки.
Чому універсали УЦР досі важливі для України
Універсали Української Центральної Ради — це не музейні експонати. Вони стали частиною живого історичного коду нації. Принцип народовладдя, проголошений у першому універсалі, відлунює в сучасній Конституції. Ідея соціальної справедливості та передачі землі трудовому народу, закріплена в третьому та четвертому, знайшла продовження в аграрних реформах різних періодів.
22 січня — день проголошення Четвертого універсалу — сьогодні відзначається як День Соборності України. Саме в цей день 1919 року на Софійській площі в Києві було проголошено об’єднання УНР та Західно-Української Народної Республіки. Ланцюг державності, започаткований універсалами, не перервався навіть у найтемніші часи.
Сьогодні, коли Україна знову захищає свою незалежність, ці документи нагадують: державність не дарують. Її виборюють послідовними, іноді болісними, але незворотними кроками. Універсали УЦР показали, що навіть у найскладніших умовах можна діяти рішуче, зберігати гідність і будувати своє майбутнє.
Вони залишаються свідченням того, що український народ вміє брати відповідальність за свою долю — і робити це не в пориві емоцій, а з чітким розумінням історичної місії. Чотири універсали — це чотири цеглини в фундаменті, на якому стоїть сучасна Україна. І цей фундамент виявився міцнішим, ніж будь-хто міг уявити сто років тому.