Володимир Ращук — це не просто актор і не просто офіцер. Це людина, чиє життя складається з двох паралельних ліній, які постійно перетинаються: софіти театру імені Лесі Українки та окопи Національної гвардії. Народжений 11 жовтня 1987 року в Маріуполі, він пройшов шлях від спортивних залів і студентських підмостків до командирської посади в батальйоні «Свобода» бригади «Рубіж». Сьогодні, у 2026 році, його ім’я асоціюється з ролями в популярних серіалах і фільмах, а також із реальними боями на Київщині, Сєвєродонецьку та Бахмутському напрямку.
Його історія привертає увагу не через гучні скандали чи пафосні заяви. Вона цікава тим, як одна людина вміщує в собі акторську чутливість і військову рішучість. Попри «білий квиток» за станом здоров’я, Ращук 24 лютого 2022 року взяв до рук зброю як доброволець. Сьогодні він лейтенант, командир 7-ї роти, а в перервах між бойовими завданнями встигає зніматися в кіно — і робить це так, що глядач вірить кожному кадру.
Маріупольські корені: спорт, музика і перші кроки до сцени
Маріуполь 1980–1990-х — місто порту, металургії та сильних характерів. Саме тут Володимир Ращук сформувався як людина, для якої дисципліна і витривалість стали звичним станом. Ще в школі він серйозно займався вільною боротьбою, водним поло та волейболом. Став кандидатом у майстри спорту з вільної боротьби, отримав перші розряди з водного поло та волейболу. Спорт дав йому не лише фізичну форму, а й уміння працювати в команді й не здаватися, коли болить.
Паралельно з’явилася музика. Гітара, фортепіано, ударні — інструменти, на яких він навчився грати ще до університету. Пізніше Ращук брав участь у фольк-гурті «Praksed Orchestra» та cabaret-band «А’лЯ PARTERR». Це не просто хобі. Музика стала для нього ще одним способом розповідати історії — емоційно, без слів, через ритм і голос.
У 2007 році, ще студентом Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого, Володимир вийшов на сцену Національного академічного драматичного театру імені Лесі Українки. Закінчив університет у 2010-му на курсі Леся Танюка. З того часу театр став його другою домівкою на довгі 17 років — до початку повномасштабної війни.
Театральна школа: ролі, які формували характер
У театрі імені Лесі Українки Ращук зіграв понад два десятки ролей. Серед них — Командор у «Камінному господарі» за Лесею Українкою, Капулетті в «Джульєтті і Ромео» Шекспіра, Роджер у «Загадковому нічному вбивстві собаки» Саймона Стівенса, малюк Боббі Беннетт у «Каліці з острова Інішмаан» Мартіна Мак-Дони. Кожна роль вимагала глибокого занурення в психологію персонажа, роботи з текстом і партнерами.
Театр навчив його чути паузи, відчувати зал і не боятися тиші. Ці навички пізніше стали в пригоді на фронті — коли треба було швидко оцінювати ситуацію, говорити коротко й по суті, а іноді просто мовчати поруч із побратимами. Багато хто з колег-акторів після 2022 року відійшов від професії. Ращук залишився — і на сцені, і в строю.
Екранні ролі: прорив і впізнаваність
Широка популярність прийшла з серіалом «Відділ 44» (2015–2016), де Ращук зіграв головну роль експерта зі зброї Гліба Майорова. Потім були «Чорний ворон», «Прикордонники» (2024–2025), де він втілив майора Державної прикордонної служби Івана Криницького. У 2024 році вийшла «Конотопська відьма», а у 2025-му — зомбі-хорор «Каховський об’єкт» від FILM.UA.
У «Каховському об’єкті» Ращук зіграв командира підрозділу на прізвисько Джміль. Фільм знімали під час його служби. Актор не просто грав військового — він тренував колег-акторів, передавав їм реальні навички поводження зі зброєю та тактику. Спорядження надав український бренд M-Tac. Ращук зізнавався, що ця роль — одна з найавтентичніших у його кар’єрі, бо він буквально грав частину самого себе.
| Рік | Проєкт | Роль |
|---|---|---|
| 2015–2016 | «Відділ 44» | Гліб Майоров (головна) |
| 2024 | «Прикордонники» | Іван Криницький, майор ДПСУ |
| 2024 | «Конотопська відьма» | Військовий ЗСУ |
| 2025 | «Каховський об’єкт» | Джміль, командир підрозділу |
Ці ролі показують еволюцію: від цивільних детективів до образів, близьких до реального досвіду. Глядач бачить не просто актора — бачить людину, яка знає, про що говорить.
24 лютого 2022 року: рішення, яке не обирають
Багато хто з акторів тоді публічно заявляв про готовність захищати країну. Ращук не заявляв — він пішов. Маючи «білий квиток» з позначкою «непридатний», він вступив до добровольчого батальйону солдатом. Після звільнення Бучі, Ірпіня та Гостомеля мобілізувався до бригади «Рубіж» Національної гвардії України.
Початок служби був жорстким: чотири дні полігону — і одразу в Рубіжне, потім повне оточення в Сєвєродонецьку. 26 днів тримали місто. Після загибелі командира роти Ращук взяв командування на себе. Був поранений — кульове поранення та шість контузій. Не зламався. Піднявся до звання лейтенанта, став командиром 7-ї роти батальйону «Свобода». Пізніше його перевели в управління боєм батальйону. Станом на 2025–2026 роки підрозділ виконує завдання на Покровському напрямку.
Володимир Ращук пройшов шлях від піхотинця до командира роти, маючи за плечима реальні бої, поранення та втрати побратимів — і при цьому не втратив здатності повертатися до професії актора.
Між окопом і знімальним майданчиком: як це працює
Поєднувати службу та зйомки — непросто. Ращук не грає «військового на папері». Коли знімальна група «Каховського об’єкта» проходила вишкіл, саме він і його побратими проводили заняття. Актори вчилися правильно тримати зброю, пересуватися, взаємодіяти в групі. Це не постановка — це передача реального досвіду.
У 2025 році, коли фільм вийшов у прокат, Ращук уже мав за плечима майже чотири роки бойового досвіду. Він зізнавався в інтерв’ю: два з половиною роки після початку повномасштабного вторгнення взагалі не знімався і сумнівався, чи потрібна його професія. Роль у «Позивному “Тамада”» стала для нього своєрідною реабілітацією — першим кроком назад до мистецтва.
Сьогодні він продовжує балансувати. Служба на першому місці, але коли з’являється можливість і дозвіл командування — повертається на екран. І робить це не для галочки, а тому що має що сказати.
Особисте життя: сім’я, народження сина та нові обставини 2026 року
Володимир Ращук був одружений з акторкою та співачкою Вікторією Білан. У пари є донька Катерина та син Ярема, який народився у жовтні 2025 року. Народження дитини стало важливою подією — особливо на тлі війни та служби.
У квітні 2026 року Володимир Ращук публічно заявив про розставання. У червні 2026 року Вікторія Білан-Ращук офіційно розлучилася. Вона прокоментувала рішення в соціальних мережах, зазначивши, що суд відбувся 8 червня і що вона «поставила крапку». Ращук у своєму коментарі наголосив, що найголовніше для нього — щастя обох і благополуччя сина. Пара прожила в шлюбі понад 11 років. Обставини розлучення стали публічними, як це часто буває в акторському середовищі.
Ращук не раз говорив, що війна змушує переоцінювати життя, пріоритети та стосунки. Його слова про «переоцінки» і бажання, щоб «усі були щасливі», стали частиною цієї історії. Сімейні зміни — це частина його особистого шляху, який триває паралельно з професійним і військовим.
Чому історія Ращука важлива саме зараз
У 2026 році Україна продовжує захищатися. Культура та мистецтво теж у строю — вони підтримують дух, фіксують пам’ять і дають надію. Володимир Ращук уособлює зв’язок між цими двома світами. Він не просто «актор, який пішов на війну». Він людина, яка не перестає бути собою в будь-яких умовах: грає на сцені, командує ротою, знімається в кіно, виховує сина і залишається чесним із собою.
Його приклад показує, що можна бути і м’яким, і жорстким одночасно. Можна любити мистецтво і захищати країну. Можна отримувати поранення і повертатися до професії. Можна сумніватися і все одно йти вперед. У час, коли багато хто шукає приклади стійкості, історія Ращука звучить особливо переконливо — бо це не вигадка сценариста, а реальний шлях.
Він досі на службі. Досі знімається, коли дозволяє час. Досі залишається тим самим маріупольським хлопцем, який любить спорт, музику і чесну гру — тільки тепер гра йде на найвищому рівні відповідальності. І саме тому про нього говорять не як про зірку, а як про людину, на яку можна рівнятися.