Запорізька атомна електростанція стоїть на березі колишнього Каховського водосховища біля міста Енергодар. Шість реакторів типу ВВЕР-1000 колись давали майже п’яту частину всієї української електроенергії. Сьогодні всі вони зупинені, а станція вже понад чотири роки перебуває під контролем російських військ.
З 2022 року ця найбільша атомна електростанція Європи перетворилася на один із головних ризиків ядерної безпеки на континенті. Постійні втрати зовнішнього живлення, пошкодження інфраструктури та військові дії поблизу роблять ситуацію вкрай напруженою. Міжнародне агентство з атомної енергії (МАГАТЕ) тримає на місці постійну місію, яка фіксує кожен інцидент.
Станом на середину 2026 року реактори залишаються в холодному зупині. Охолодження забезпечується за рахунок дизель-генераторів і обмежених ліній електропередачі. Будь-яке подальше погіршення може мати наслідки далеко за межами регіону.
Історія будівництва та технічні характеристики
Рішення про будівництво станції ухвалили ще в 1977 році. Перший енергоблок підключили до мережі в грудні 1984-го, а шостий — у 1996-му. Кожен реактор має електричну потужність близько 950–1000 МВт, загальна встановлена потужність сягає майже 6000 МВт. Це робить Запорізьку АЕС не лише найбільшою в Європі, а й однією з десяти найбільших у світі.
Станція використовує водо-водяні реактори під тиском. Охолодження раніше забезпечувало Каховське водосховище. Після його руйнування в червні 2023 року довелося перейти на альтернативні джерела — свердловини та спеціальні ставки-охолоджувачі. На території також працює сухе сховище відпрацьованого ядерного палива.
До повномасштабного вторгнення станція щорічно виробляла 40–42 млрд кВт·год. Це майже половина всієї атомної генерації України. Сьогодні цей потенціал простоює.
| Енергоблок | Початок будівництва | Введення в експлуатацію | Потужність (МВт) |
|---|---|---|---|
| 1 | 1980 | 1985 | 950–1000 |
| 2 | 1981 | 1986 | 950–1000 |
| 3 | 1982 | 1987 | 950–1000 |
| 4 | 1983 | 1988 | 950–1000 |
| 5 | 1985 | 1989 | 950–1000 |
| 6 | 1986 | 1996 | 950–1000 |
Дані про характеристики енергоблоків підтверджені офіційними матеріалами «Енергоатома» та відкритими реєстрами МАГАТЕ.
Окупація та військові ризики з 2022 року
Російські війська захопили станцію на початку березня 2022 року. Відтоді вона перебуває під де-факто контролем «Росатома», хоча юридично залишається власністю українського «Енергоатома». Персонал частково змінився: значна частина кваліфікованих українських операторів залишила територію або відмовилася співпрацювати.
Військові дії поблизу неодноразово призводили до пошкоджень. Обстріли зачіпали лінії електропередачі, трансформатори, навіть будівлі реакторних відділень. У 2024–2025 роках з’явилися свідчення про розміщення військової техніки та будівництво фортифікацій безпосередньо на території станції. Супутникові знімки фіксували зменшення площі ставка-охолоджувача та появу нових укріплень.
Особливо небезпечною стала ситуація після руйнування Каховської греблі. Рівень води різко впав, і система охолодження опинилася під загрозою. Довелося терміново адаптувати роботу під нові умови.
Станом на літо 2026 року станція вже понад двадцять разів повністю втрачала зовнішнє електропостачання. Кожен такий випадок змушує запускати аварійні дизель-генератори, які мають обмежений запас палива.
Поточний стан у 2026 році: лінії живлення та охолодження
Усі шість реакторів перебувають у холодному зупині. Це означає, що ланцюгова реакція зупинена, але тепловиділення відпрацьованого палива все одно потребує постійного охолодження. Для цього критично важливе зовнішнє електропостачання.
До війни станція мала десять зовнішніх ліній. Зараз основна 750-кіловольтна лінія «Дніпровська» довгий час була відключена. У червні 2026 року під тимчасовим локальним перемир’ям, організованим МАГАТЕ, її відремонтували. Проте підстанція, розташована більш ніж за сто кілометрів, залишалася пошкодженою, і лінію не вдалося ввести в роботу. Станція продовжує залежати від єдиної резервної 330-кіловальтної лінії «Феросплавна-1».
У липні 2026 року військові дії в Енергодарі призвели до втрати водопостачання міста та частково станції. Охолодження реакторів підтримували за рахунок свердловин. Експерти МАГАТЕ неодноразово підкреслювали, що персонал працює в умовах постійного стресу й обмеженого доступу до базових послуг.
Надійне зовнішнє живлення залишається головною умовою ядерної безпеки на Запорізькій АЕС. Без нього навіть зупинені реактори можуть створити серйозну небезпеку.
Роль МАГАТЕ та міжнародний контроль
З вересня 2022 року на станції постійно перебуває група експертів МАГАТЕ. Вони моніторять радіаційний фон, стан обладнання, доступність палива для дизель-генераторів і умови праці персоналу. Директор генеральний агентства Рафаель Гроссі регулярно публікує оновлення про ситуацію.
Агентство неодноразово організовувало локальні перемир’я для ремонту критичної інфраструктури. У 2025–2026 роках таких домовленостей було щонайменше шість. Найскладнішою виявилася робота з лінією «Дніпровська», яка вимагала розмінування території та ремонту опор над Дніпром.
Українська сторона наголошує, що єдина гарантія безпеки — повне звільнення станції та повернення її під контроль «Енергоатома». Будь-які спроби перепідключити її до російської енергосистеми або перезапустити реактори в нинішніх умовах експерти вважають вкрай небезпечними.
Запорізька атомна електростанція сьогодні — це не просто промисловий об’єкт. Це точка, де війна безпосередньо торкається питань, від яких залежить безпека мільйонів людей. Постійний моніторинг, дипломатичні зусилля та вимога демілітаризації території залишаються єдиними інструментами, які поки що стримують найгірший сценарій.