Народжений 1 січня 1975 року в невеликому містечку Зборів на Тернопільщині, Андрій Іванович Сибіга виріс у родині, де право та державна служба були не просто роботою, а справжнім покликанням. Батько, Іван Васильович Сибіга, пройшов шлях від прокурора Хмельницької області до високих посад у центральному апараті Міністерства юстиції, ставши генерал-лейтенантом юстиції. Цей приклад дисципліни, відповідальності та глибокого розуміння юридичних механізмів держави глибоко вплинув на сина.
Шлях Андрія Сибіги до посади міністра закордонних справ України, яку він обіймає з 5 вересня 2024 року, — це історія послідовного, наполегливого зростання крізь десятиліття трансформацій української державності. Від аташе в юридичному департаменті МЗС до посла в стратегічно важливій Туреччині, від заступника керівника Офісу Президента під час найгостріших випробувань війни до очільника всієї української дипломатії — кожний етап додавав досвіду, який сьогодні допомагає країні відстоювати свої інтереси на міжнародній арені.
Освіта стала міцним фундаментом. У 1997 році Андрій Сибіга закінчив Львівський державний університет імені Івана Франка за спеціальністю «Міжнародні відносини» та здобув кваліфікацію перекладача англійської мови. Він належав до першого випуску факультету міжнародних відносин і навіть виконував обов’язки старости групи. Через два роки, у 1999-му, той самий університет присвоїв йому диплом юриста за спеціальністю «Правознавство». Володіння англійською та польською мовами на високому рівні відкрило двері до складних переговорів і двосторонніх відносин ще на старті кар’єри.
Уже в 1997–1998 роках молодий дипломат почав працювати в Договірно-правовому управлінні МЗС України на посадах аташе, третього та другого секретаря відділу державно-правових питань. Це був час становлення нової української дипломатії, пошуку місця України у світі після здобуття незалежності. Юридична підготовка дозволяла Сибізі швидко опановувати складні міжнародно-правові питання, що стало його візитною карткою на десятиліття.
Перше закордонне відрядження — до Польщі у 1998–2002 роках — стало справжньою школою. На посадах другого та першого секретаря Посольства України у Варшаві він працював у період активного зближення України з європейськими структурами. Польський досвід виявився особливо цінним: у сім’ї Сибіги були польські корені, а знання мови та культури допомагало будувати довіру. Пізніше, у 2008–2012 роках, він повернувся до Польщі вже на посаді радника-посланника. Два відрядження до однієї країни — рідкісний випадок, який свідчить про високий рівень довіри та професійну затребуваність.
Повернувшись до Києва, Андрій Сибіга очолив відділи в центральному апараті МЗС, а у 2012–2016 роках керував Департаментом консульської служби. Робота з громадянами України за кордоном, захист їхніх прав, допомога в складних ситуаціях — усе це вимагало не лише юридичної точності, а й людяності та оперативності. Саме в цей період він глибше зрозумів, як зовнішня політика безпосередньо впливає на долі конкретних людей.
Найяскравішим етапом кар’єри до повномасштабної війни стало посольство в Туреччині. 23 серпня 2016 року Президент Петро Порошенко призначив Андрія Сибігу Надзвичайним і Повноважним Послом України в Турецькій Республіці. П’ять років у Анкарі та Стамбулі стали періодом значного зміцнення стратегічного партнерства. За цей час Україна та Туреччина узгодили понад 95 % положень угоди про зону вільної торгівлі, товарообіг зростав на десятки відсотків щороку. Особливо важливою стала співпраця у військово-технічній сфері: саме в цей період Туреччина почала постачати Україні безпілотники Bayraktar, які пізніше відіграли помітну роль у захисті країни. Компанія Baykar згодом інвестувала понад 100 мільйонів доларів в українську економіку. Крім того, Туреччина підтримала надання Томосу Православній церкві України. Особиста хімія між керівництвом двох країн, яку неодноразово відзначали спостерігачі, також частково формувалася завдяки професійній роботі посла.
У травні 2021 року Сибігу повернули до Києва і призначили заступником керівника Офісу Президента України. На цій посаді він разом із колегами фактично створив паралельний механізм зовнішньополітичної координації — своєрідний «МЗС 2.0». Під його відповідальністю опинилися організація міжнародних візитів, робота з делегаціями та координація президентських поїздок. Коли 24 лютого 2022 року почалося повномасштабне вторгнення, Сибіга опинився серед тих, хто в перші години забезпечував зв’язок із міжнародними партнерами. Пізніше він регулярно проводив брифінги у військовому стилі, активно вів соціальні мережі, де ділився не лише офіційною інформацією, а й особистими враженнями, та організовував збір коштів на потреби армії, зокрема для 21-ї окремої механізованої бригади.
Саме в Офісі Президента Андрій Сибіга долучився до формування української Формули миру. Разом із міністром юстиції Денисом Малюською він став співавтором десятого пункту — «Підтвердження закінчення війни». Він також брав участь у розробці двосторонніх угод про безпеку з партнерами та був одним із авторів промов Президента Володимира Зеленського.
12 квітня 2024 року Сибігу призначили першим заступником міністра закордонних справ, а вже 5 вересня того ж року Верховна Рада підтримала його кандидатуру на посаду міністра закордонних справ України (258 голосів). У липні 2025 року, після формування нового уряду на чолі з Юлією Свириденко, його повноваження підтвердили 271 голосом. На чолі МЗС він продовжує лінію активної, прагматичної дипломатії, орієнтованої на результат: максимальна підтримка України партнерами, тиск на агресора та просування реалістичних шляхів до справедливого миру.
Особисте життя Андрія Сибіги — це приклад балансу між державною службою та родинними цінностями. Дружина Тетяна (Таня) Сибіга — активна громадська діячка, співзасновниця та очільниця Асоціації Подружжя Українських Дипломатів. Платформа, створена у 2021 році, займається просвітницькими та гуманітарними проєктами, допомагає медичним закладам, зокрема Центру дитячої кардіології та кардіохірургії, організовує благодійні ярмарки. Подружжя часто разом бере участь у дипломатичних заходах. У них троє дітей: донька Софія (2008 року народження), сини Андрій (2011) та Іван (2017).
Окремою сторінкою залишається захоплення Андрія Сибіги українською історією та колекціонуванням. Він збирає стародруки, книги, живопис, прикраси, сакральні предмети, документи, фотографії, побутові речі, листівки та елементи уніформи вояків Української Народної Республіки, Української Галицької Армії та Української Повстанської Армії. Це не просто хобі — це глибоке занурення в національну пам’ять, яке, без сумніву, впливає на його розуміння ролі України у світі.
Цікаві факти про Андрія Сибігу
– Андрій Сибіга належав до першого випуску факультету міжнародних відносин Львівського університету і виконував обов’язки старости групи. – Має польське коріння в родині, що разом зі знанням польської мови стало додатковою перевагою під час двох відряджень до Варшави. – Під час роботи послом у Туреччині брав активну участь у зміцненні співпраці, наслідком якої стали постачання Bayraktar та значні інвестиції турецького бізнесу в Україну. – Став співавтором десятого пункту української Формули миру — «Підтвердження закінчення війни». – Один із авторів промов Президента Володимира Зеленського у перші роки повномасштабної війни. – Колекціонує артефакти української історії визвольних змагань 1917–1921 років та періоду Другої світової війни. – Дружина Тетяна очолює Асоціацію Подружжя Українських Дипломатів, яка активно займається гуманітарними та просвітницькими проєктами. – У червні 2026 року демонстрував принципову позицію, заявивши про повернення польської державної нагороди — Командорського хреста із зіркою ордена «За заслуги перед Польщею» — у відповідь на рішення польського президента Кароля Навроцького позбавити Президента України Володимира Зеленського ордена Білого орла. Багато міжнародних партнерів підтримали позицію України в цій ситуації.
Нагороди Андрія Сибіги відображають визнання його внеску державою. У 2020 році він отримав орден «За заслуги» III ступеня, у 2021-му — II ступеня. Дипломатичний ранг Надзвичайного і Повноважного Посла присвоєно 22 грудня 2017 року.
Сьогодні, очолюючи Міністерство закордонних справ, Андрій Сибіга продовжує працювати в умовах, коли кожне рішення має вагу для майбутнього країни. Його стиль — це поєднання глибокої юридичної експертизи, досвіду двосторонніх відносин із ключовими партнерами, розуміння внутрішніх процесів на найвищому рівні та здатності швидко реагувати на нові виклики. Від маленького Зборова до переговорних залів світу проліг шлях, побудований на професійності, відданості та вірі в Україну.