Олександр Мережко — це той рідкісний випадок, коли глибока академічна наука зустрічається з реальною державною відповідальністю. Народжений у невеликому Бобринці на Кіровоградщині, він пройшов шлях від студента престижного інституту до голови парламентського комітету, який формує зовнішньополітичний курс країни в найскладніший період її історії.
Доктор юридичних наук, професор, фахівець з міжнародного права — його expertise особливо затребуваний сьогодні. У 2026 році, коли парламентська дипломатія працює на кількох фронтах одночасно — від підтримки санкцій до пошуку механізмів accountability агресора — Мережко залишається однією з ключових фігур у цій роботі.
Його кар’єра демонструє, як теоретичні напрацювання в царині гуманітарного права та транснаціональних норм перетворюються на практичні рішення для захисту інтересів України на міжнародній арені.
Ранні роки та шлях до великої науки
14 лютого 1971 року в місті Бобринець Кіровоградської області народився Олександр Олександрович Мережко. Маленьке провінційне місто, де минуло його дитинство, стало стартовим майданчиком для людини, яка згодом вільно орієнтувалася в залах ПАРЄ та університетах на трьох континентах.
У 1994 році з відзнакою закінчив Інститут міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка за спеціальністю «міжнародне право». Ще під час навчання, у 1992–1993 роках, пройшов стажування в Університеті Денвера в США — це стало першим серйозним знайомством із західною правовою традицією.
Уже в 1996 році захистив кандидатську дисертацію на тему концепції гуманітарної інтервенції та механізмів захисту прав людини в системі ООН. А в 2002-му — докторську, присвячену теорії та принципам транснаціонального торгового права, відомого як Lex Mercatoria. Ці роботи заклали фундамент його подальших досліджень.
Академічна кар’єра: від теорії до оригінальних концепцій
Мережко не просто викладав — він будував власну наукову школу. Працював у Київському національному лінгвістичному університеті завідувачем кафедри права, викладав у Дипломатичній академії України, Університеті «КРОК», Національному транспортному університеті.
Закордонний досвід вражає: Денверський університет і Школа права Дікінсона Пенсільванського університету в США, Люблінський католицький університет імені Івана Павла II у Польщі, Глобальний університет імені О.П. Джіндала в Індії, університети Казахстану та Вірменії. Така географія сформувала унікальний погляд на право як явище, що виходить за межі національних кордонів.
Він розвиває ідею міжцивілізаційного права — сукупності принципів, здатних регулювати відносини між різними цивілізаціями, — та поняття «мем права» як одиниці передачі юридично значущої інформації. Його п’ятивимірна модель права (семіотичний, психологічний, соціологічний, біхевіоральний та метафізичний аспекти) пропонує новий інструмент аналізу складних правових явищ.
Автор близько 15 монографій та навчальних посібників і понад 150 наукових статей. Серед ключових праць — дослідження з історії міжнародно-правових учень, психології та соціології міжнародного права, а також аналіз політико-правової системи Російської Федерації крізь призму соціології права.
Входження в політику: 2019 рік як поворотний
У 2019 році Олександр Мережко увійшов до списку партії «Слуга народу» під номером 85 як безпартійний кандидат. Його обрання народним депутатом Верховної Ради IX скликання стало логічним продовженням академічного шляху: країна потребувала фахівців з міжнародного права саме тоді, коли зовнішньополітичні виклики наростали.
Спочатку працював у Комітеті з питань правової політики, очолював підкомітет з цивільного та адміністративного законодавства. Але вже 17 січня 2020 року очолив Комітет Верховної Ради України з питань зовнішньої політики та міжпарламентського співробітництва — посаду, яку обіймає й досі.
Ключові посади та парламентська робота
Офіційні дані Верховної Ради фіксують широкий спектр відповідальності Мережка. Окрім головування в профільному комітеті, він очолює Українську частину Асамблеї Верховної Ради України та Сейму Литовської Республіки, є заступником співголови кількох міжпарламентських асамблей — з Польщею, Грузією, Молдовою, а також заступником співголови міжпарламентської ради Україна–НАТО.
| Рік | Подія | Посада / Інституція |
|---|---|---|
| 2019 | Обраний народним депутатом | Верховна Рада IX скликання, фракція «Слуга народу» |
| 2020 | Очолив комітет | Голова Комітету ВРУ з питань зовнішньої політики та міжпарламентського співробітництва |
| 2020–2022 | Віцепрезидент ПАРЄ | Парламентська асамблея Ради Європи |
| 2020– | Активна міжпарламентська робота | Заступник співголови асамблей Україна–НАТО, Україна–Польща–Литва та інших |
Джерела даних: Офіційний портал Верховної Ради України та Українська Вікіпедія.
У січні 2020 року його обрали віцепрезидентом Парламентської асамблеї Ради Європи — посаду, яку він обіймав до січня 2022 року. Це був період активної роботи з європейськими партнерами саме напередодні та на початку повномасштабного вторгнення.
Роль у захисті інтересів України на міжнародній арені
Як голова комітету Мережко постійно наголошує на неминучості відповідальності російських воєнних злочинців за агресію проти України. Його позиція послідовна: міжнародні судові органи рано чи пізно притягнуть винних до відповідальності, а будь-які спроби «заморозити» конфлікт без повного відновлення територіальної цілісності України приречені на провал.
У 2025–2026 роках він активно коментує можливі формати мирних переговорів, підкреслюючи, що війну неможливо завершити за один день після будь-якого саміту, а поступки агресору лише заохочують нові вимоги.
Парламентська дипломатія під його керівництвом працює на кількох напрямках: зміцнення підтримки в ПАРЄ та НАТО, розвиток двосторонніх відносин з ключовими партнерами, просування теми невизнання незаконних анексій Криму та інших окупованих територій. Досвід викладання в західних університетах дозволяє йому говорити з колегами з Європи та Північної Америки однією мовою — мовою міжнародного права та спільних цінностей.
Чому його expertise важливе саме зараз
У часи, коли Україна відстоює право на існування не лише на полі бою, а й у кабінетах і залах засідань, поєднання наукової глибини та політичного досвіду Мережка дає конкретні результати. Його розуміння Lex Mercatoria та механізмів транснаціонального права допомагає в питаннях санкційної політики та економічного тиску на агресора.
Дослідження російської правової системи як такої, що виявляє ознаки фашистського суспільства, не залишається суто теоретичним — воно підкріплює аргументацію про системний характер загрози, яку становить режим у Москві для міжнародного правопорядку.
Саме тому голос Олександра Мережка звучить переконливо не лише всередині України, а й на майданчиках, де вирішуються долі континенту: від Страсбурга до Вашингтона.
Його історія — це доказ, що в українській політиці є місце для справжніх експертів, які не просто займають крісла, а приносять туди напрацьований десятиліттями інтелектуальний багаж. У 2026 році цей багаж продовжує працювати на перемогу України та відновлення справедливості.