Південноукраїнська АЕС розташована в Миколаївській області на лівому березі річки Південний Буг біля Ташлицького водосховища, всього за три кілометри від міста-супутника Південноукраїнськ. Це відокремлений підрозділ ДП «НАЕК «Енергоатом», який експлуатує три енергоблоки з реакторами ВВЕР-1000 загальною встановленою потужністю 3000 МВт. Станція входить до унікального в Україні Південноукраїнського енергокомплексу разом з Олександрівською ГЕС та Ташлицькою ГАЕС.
Така комбінація базової атомної генерації з маневреними гідроагрегатами дозволяє підтримувати стабільну роботу реакторів на високому рівні потужності та одночасно швидко реагувати на коливання споживання в енергосистемі. Енергокомплекс забезпечує електроенергією регіон з населенням понад п’ять мільйонів осіб і відіграє помітну роль у загальнодержавному балансі.
У грудні 2025 року Державна інспекція ядерного регулювання України продовжила ліцензію на експлуатацію другого енергоблоку до 31 грудня 2035 року. Аналогічні процедури періодичної переоцінки безпеки тривають для інших блоків. Паралельно ведуться підготовчі роботи з будівництва нових енергоблоків за технологією AP1000.
Історія будівництва та введення в експлуатацію
Будівництво станції розпочалося 1975 року в степовій зоні, де поєдналися зручний рельєф, наявність води з Південного Бугу та можливість створення водосховищ. Перший енергоблок потужністю 1000 МВт (брутто) видав перші кіловат-години в мережу в грудні 1982 року. Другий блок запустили 1985 року, третій — 1989 року.
Проєкт передбачав створення не просто атомної станції, а повноцінного енергетичного комплексу з гідро- та гідроакумулюючими потужностями. Це рішення дозволило оптимізувати роботу атомних блоків, які найкраще функціонують у базовому режимі без частих змін потужності.
У 2022 році станцію перейменували на Південноукраїнську АЕС відповідно до наказу Енергоатому та постанови уряду. Зміна назви стала частиною ширшої політики дерусифікації критичної інфраструктури.
Технічні характеристики енергоблоків
Кожен з трьох діючих енергоблоків оснащений реактором ВВЕР-1000 — водо-водяним енергетичним реактором під тиском. У активній зоні вода під тиском близько 16 МПа виконує роль теплоносія та сповільнювача нейтронів. Тепло від паливних таблеток діоксиду урану передається через оболонки твелів до теплоносія першого контуру, а потім у парогенераторах — до нерадіоактивної води другого контуру, де утворюється пара для турбін.
Таблиця 1. Основні параметри енергоблоків Південноукраїнської АЕС
| Енергоблок | Тип реактора | Потужність нетто, МВт | Рік введення | Поточний статус ліцензії |
|---|---|---|---|---|
| № 1 | ВВЕР-1000/302 | 950 | 1982 | Продовжено, триває експлуатація |
| № 2 | ВВЕР-1000/338 | 950 | 1985 | Продовжено до 31.12.2035 |
| № 3 | ВВЕР-1000/320 | 950 | 1989 | Продовжено, триває експлуатація |
Дані на основі інформації ДП «НАЕК «Енергоатом» та Державної інспекції ядерного регулювання України.
Кожен блок має кілька незалежних систем безпеки: аварійне охолодження активної зони, системи герметизації та локалізації аварій, водневі рекомбінатори та додаткові мобільні засоби, впроваджені після аналізу подій на Фукусімі. П’ять рівнів глибокоешелонованого захисту забезпечують надійне утримання радіоактивних продуктів навіть у запроєктних ситуаціях.
Унікальний енергетичний комплекс
Південноукраїнська АЕС — єдине підприємство в Україні, де атомні блоки працюють у тісній взаємодії з гідроелектростанцією та гідроакумулюючою станцією. Ташлицька ГАЕС (встановлена потужність 906 МВт у турбінному режимі) виконує роль «енергетичного буфера». У періоди низького споживання надлишкова електроенергія від атомних блоків використовується для перекачування води у верхній резервуар. Під час пікових навантажень вода скидається назад, швидко генеруючи додаткову потужність.
Така схема дозволяє реакторам працювати максимально стабільно — у режимі, найсприятливішому для безпеки та економіки ядерної генерації. Олександрівська ГЕС потужністю 25 МВт доповнює маневреність комплексу. Разом вони забезпечують гнучке покриття графіка навантаження в південно-західній частині об’єднаної енергосистеми.
Роль у енергозабезпеченні регіону та країни
Щороку енергокомплекс виробляє майже 17—20 млрд кВт·год електроенергії. Цього достатньо для надійного постачання Миколаївської, Одеської та Херсонської областей, а також для підтримки балансу в масштабах усієї країни. У період, коли Запорізька АЕС перебуває поза повноцінним контролем України, Південноукраїнська станція разом з Рівненською та Хмельницькою АЕС формує основу контрольованої атомної генерації потужністю близько 7,7 ГВт.
Станція неодноразово демонструвала стійкість: у 2022–2025 роках внаслідок пошкодження високовольтних ліній та зовнішніх впливів блоки тимчасово знижували потужність або короткочасно відключалися від мережі, однак самі ядерні установки залишалися непошкодженими, а персонал забезпечував безпечну експлуатацію.
Диверсифікація ядерного палива
Південноукраїнська АЕС стала піонером диверсифікації постачання ядерного палива в Україні. Енергоблоки № 2 та № 3 працюють на тепловидільних збірках виробництва Westinghouse. Перехід на альтернативне паливо зменшує залежність від одного постачальника та підвищує енергетичну безпеку держави.
Ранні випробування американського палива в 2010-х роках виявили певні технічні нюанси, які були враховані в наступних партіях. Сьогодні експлуатація на змішаному або альтернативному завантаженні триває стабільно під постійним наглядом регулятора.
Сучасний стан, безпека та міжнародний нагляд
Станом на 2026 рік усі три енергоблоки працюють у штатному режимі. На станції регулярно проводять планово-попереджувальні ремонти, модернізацію систем та перевірки. Місії МАГАТЕ та інші міжнародні експерти підтверджують високий рівень культури безпеки.
Радіаційний фон на майданчику та в зоні спостереження залишається у межах природних значень. Багаторівнева система моніторингу охоплює водне середовище Ташлицького водосховища, атмосферу та ґрунти. Результати публікуються та аналізуються незалежними органами.
Перспективи розвитку
У травні 2024 року на майданчику розпочали підготовчі роботи з будівництва енергоблоків № 4 та № 5 за технологією AP1000 Westinghouse. Реалізація цих проєктів дозволить суттєво збільшити потужність станції та зміцнити енергетичну незалежність України.
Паралельно Кабінет Міністрів ухвалив рішення про будівництво заводу з виробництва ядерного палива поблизу Південноукраїнська. Це ще один крок до повного циклу забезпечення атомної генерації власними ресурсами.
Продовження термінів експлуатації існуючих блоків, модернізація та нові потужності формують довгострокову стратегію розвитку станції як одного з ключових елементів української енергетики на найближчі десятиліття.
Південноукраїнська АЕС продовжує виконувати свою місію — забезпечувати стабільну, екологічно контрольовану та технічно надійну генерацію електроенергії для мільйонів споживачів, зберігаючи при цьому високі стандарти безпеки навіть у складних зовнішніх умовах.