Питання звільнення з лав Збройних Сил України залишається одним із найчутливіших для тисяч військовослужбовців і їхніх родин. Станом на літо 2026 року масової демобілізації досі немає — воєнний стан триває, а загальне рішення про повне повернення всіх, хто служив понад два-три роки, офіційно не ухвалене. Водночас законодавство чітко визначає індивідуальні підстави, за якими можна вийти зі служби вже зараз, і Міноборони анонсувало поетапне звільнення частини захисників до кінця року.
Ключовий документ — Закон України «Про військовий обов’язок і військову службу». Саме стаття 26 цього закону містить вичерпний перелік підстав для звільнення під час дії воєнного стану. Жодне «власне бажання» чи закінчення контракту саме по собі не працює. Потрібна конкретна підстава, підтверджена документами, і правильно оформлений рапорт.
Нижче — розгорнутий розбір актуальних можливостей, процедури та того, що реально працює на практиці в 2026 році.
Поточна ситуація: чому масової демобілізації ще немає
Офіційного указу про загальну демобілізацію немає. Військовослужбовці, призвані за мобілізацією, продовжують службу до окремого рішення. Контракти автоматично продовжуються на період воєнного стану. Водночас у червні 2026 року Міністерство оборони публічно заявило про початок поетапного звільнення тих, хто служить найдовше — з 2014 та 2022 років, особливо тих, хто провів найбільше часу на бойових посадах.
Процес має стартувати до кінця 2026 року. Першочергово розглядатимуть бійців із найбільшою вислугою та найбільшою кількістю днів безпосередньої участі в боях. Офіцери, за словами представників Міноборони, не потраплять у першу хвилю — їхня підготовка та досвід вважаються критичними для збереження боєздатності. Законопроєкти про фіксовані строки служби (24 чи 36 місяців) обговорюються в парламенті, але станом на липень 2026 року вони ще не набрали чинності.
Основні підстави для звільнення з ЗСУ під час воєнного стану
Звільнення можливе лише за підставами, прямо передбаченими частиною 4 статті 26 Закону «Про військовий обов’язок і військову службу». Для мобілізованих і тих, хто служить за призовом у особливий період, перелік такий:
- досягнення граничного віку (60 років для рядового, сержантського та більшості офіцерського складу, 65 років для вищого офіцерського);
- стан здоров’я — висновок військово-лікарської комісії про непридатність або тимчасову непридатність з переоглядом через 6–12 місяців;
- наявність інвалідності (будь-якої групи), якщо військовослужбовець не виявив бажання продовжувати службу;
- набрання законної сили обвинувальним вироком суду з покаранням у вигляді позбавлення чи обмеження волі або позбавлення військового звання;
- сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначений частиною 12 статті 26;
- звільнення з полону (за власним бажанням після проходження реабілітації та службового розслідування).
Кожна підстава вимагає пакету документів. Без них рапорт просто не розглянуть по суті.
| Підстава | Хто може скористатися | Ключові документи |
|---|---|---|
| Граничний вік | Усі категорії після досягнення віку | Паспорт, довідка з військової частини |
| Стан здоров’я / інвалідність | За висновком ВЛК або МСЕК | Постанова ВЛК, довідка МСЕК, медичні висновки |
| Сімейні обставини | За наявності підстав з ч. 12 ст. 26 | Свідоцтва про народження, довідки про інвалідність родичів, акти обстеження |
| Звільнення з полону | Колишні полонені | Довідка форми 55, документи комісії з питань полонених |
Дані зібрані на основі Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» та роз’яснень Міноборони станом на 2026 рік.
Сімейні обставини: найпоширеніші підстави на практиці
Найчастіше військові звертаються саме через сімейні підстави. Перелік чіткий і закритий. Серед найдієвіших:
- утримання трьох і більше дітей віком до 18 років (за умови відсутності заборгованості з аліментів понад три місяці);
- самостійне виховання дитини (дітей) до 18 років, якщо другий з батьків помер, позбавлений прав, зник безвісти, визнаний безвісно відсутнім або відбуває покарання;
- виховання дитини з інвалідністю до 18 років за відсутності інших осіб, зобов’язаних її утримувати;
- постійний догляд за дружиною (чоловіком), батьками своїми чи подружжя з інвалідністю І чи ІІ групи (або за висновком ЛКК/МСЕК про потребу в постійному догляді);
- загибель або зникнення безвісти близького родича (чоловіка, дружини, дітей, батьків, повнорідних і неповнорідних братів/сестер) під час участі в бойових діях;
- для жінок — вагітність або відпустка по догляду за дитиною до трьох (або до шести) років.
Важливий нюанс: для деяких підстав потрібен акт обстеження матеріально-побутових умов, який складає комісія військової частини або місцева влада. Без нього пакет вважається неповним.
Звільнення за станом здоров’я: як проходить ВЛК
Це одна з найпоширеніших і водночас найскладніших підстав. Військовослужбовець подає рапорт на направлення до військово-лікарської комісії. Комісія проводить огляд, вивчає медичну документацію і виносить постанову: придатний, обмежено придатний, тимчасово непридатний або непридатний.
Постанова ВЛК про непридатність або тимчасову непридатність з переоглядом через 6–12 місяців є підставою для звільнення. Інвалідність будь-якої групи також дає право на звільнення, якщо військовослужбовець не виявив бажання залишитися.
Якщо висновок ВЛК не влаштовує, його можна оскаржити до Центральної військово-лікарської комісії або в суді протягом 30 днів. На практиці процес займає від кількох тижнів до кількох місяців залежно від складності випадку та завантаженості комісій.
Покрокова процедура подання рапорту
Алгоритм однаковий майже для всіх підстав:
- Зібрати повний пакет документів, що підтверджують підставу.
- Написати рапорт на ім’я командира військової частини з чітким зазначенням статті закону та проханням звільнити.
- Додати копії всіх документів і, за потреби, акт обстеження сімейного стану.
- Зареєструвати рапорт у канцелярії частини (обов’язково отримати відмітку про прийняття).
- Чекати рішення. Командир зобов’язаний розглянути рапорт і направити його за підпорядкованістю.
Якщо рапорт ігнорують або відмовляють без законних підстав, можна звертатися до військової прокуратури, Уповноваженого з прав людини або суду. На практиці правильне оформлення документів значно підвищує шанси на позитивне рішення.
Що зміниться до кінця 2026 року
Міністерство оборони анонсувало, що поетапне звільнення тих, хто служить найдовше, почнеться до кінця року. Критерії — тривалість служби та кількість днів на бойових посадах. Планується створення своєрідного «калькулятора», за яким кожен зможе орієнтовно зрозуміти свою чергу. Водночас наголошується, що процес буде поступовим, щоб не послабити фронт.
Поки загальної демобілізації немає, індивідуальні підстави зі статті 26 залишаються єдиним законним шляхом для звільнення.
Варто стежити за офіційними повідомленнями Міноборони та змінами до законодавства. Законопроєкти про фіксовані строки служби та ротації після 90 днів на передовій перебувають на розгляді, але їх ухвалення ще попереду.
Звільнення з ЗСУ у 2026 році — це не абстрактна можливість, а конкретна юридична процедура, яка працює лише за наявності чіткої підстави та повного пакету документів. Найбільш реальні шляхи сьогодні — стан здоров’я, сімейні обставини та досягнення граничного віку. Для тих, хто служить з 2014 чи 2022 року, з’являється додатковий горизонт у вигляді поетапного звільнення до кінця року. Головне — діяти в рамках закону, збирати документи завчасно і фіксувати кожен крок. Це підвищує шанси на результат і захищає від затягування процесу.